Урядовий експериментальний проєкт комплексного відновлення шести населених пунктів, які постраждали від російської агресії, офіційно завершився, однак повністю відновити жоден із них за понад два роки так і не вдалося. Про це йдеться у дослідженні TI Ukraine щодо підсумків урядового експерименту.

Проєкт стартував у квітні 2023 року з амбітною метою — не лише ремонтувати окремі будівлі чи дороги, а комплексно відновити й трансформувати міста та села до кінця 2025 року. До експерименту залучили 295 об'єктів у шести населених пунктах: Бородянка, Мощун (який вибув із проєкту у перший рік) на Київщині, Тростянець на Сумщині, Посад-Покровське на межі Херсонської та Миколаївської областей, Циркуни на Харківщині та Ягідне на Чернігівщині. Згодом перелік об'єктів збільшили, але темпи робіт не відповідали зростанню планів.

Станом на кінець травня 2026 року завершено 80 об'єктів із сотень запланованих — це трохи більше 10% від актуальної потреби. Найбільший прогрес зафіксовано у Ягідному (36 із 119 об'єктів) і Бородянці (33 із 77). У Посад-Покровському, де зосереджено майже 400 об'єктів, завершили лише 10. У Тростянці повністю завершено один із чотирьох великих інфраструктурних об'єктів, у Циркунах — жодного.

Причини затримок і проблеми фінансування

Ключовою причиною затримок стало фінансування — не лише його обсяг, а й непередбачуваність. У 2023 та 2024 роках рішення про виділення коштів ухвалювали лише в серпні, а фактично вони ставали доступними ще пізніше. Це призводило до затримок закупівель, оплати робіт і навіть розірвання частини договорів. Загалом за 2023–2025 роки на відновлення спрямували 3,99 млрд грн — приблизно третину від очікуваної вартості проєкту. Причому 73% усіх видатків припали на 2025 рік, коли часу на завершення робіт майже не залишалося. На 2026 рік передбачили ще 1,94 млрд грн, але й ці кошти довго не надходили до розпорядників.

"Більшу частину фінансування експеримент отримав тоді, коли часу на його завершення практично не залишалося."

Складнощі для підрядників і системні проблеми

Затримки фінансування й постійні зміни у проєктній документації ускладнювали роботу підрядників. Зросла частка прямих договорів, а конкуренція на торгах зменшувалася: з 3,6 учасника у перший рік до 1,5 — на завершальному етапі. Частка розірваних контрактів сягнула 9,5% (для аналогічних закупівель у Prozorro — 3,66%), а строки договорів продовжували у 43% випадків.

Крім фінансування, проблеми створював і сам дизайн експерименту: не було обов'язкових комплексних планів відновлення, єдиних критеріїв відбору населених пунктів і чіткого визначення принципу «відбудувати краще, ніж було». Масштаби робіт суттєво різнилися, а комплексне відновлення часто перетворювалося на паралельне виконання сотень окремих проєктів. Додаткові труднощі спричиняли обстріли, дефіцит працівників, логістика та безпекова ситуація — наприклад, у Циркунах через небезпеку будівництво так і не розпочали.

Що далі: новий формат і висновки

Після завершення експерименту незавершені роботи перевели у формат публічного інвестиційного проєкту на чотири роки, який охоплює п'ять населених пунктів і 591 об'єкт. Такий підхід краще відповідає масштабам завдання і дозволяє поєднати відбудову із середньостроковим бюджетним плануванням. Однак експерти наголошують: без прогнозованого фінансування, чіткого графіка і визначення пріоритетності об'єктів новий проєкт ризикує повторити старі проблеми.

Перший офіційний аудит експерименту провела Рахункова палата. Вона визнала, що проєкт не досяг поставлених цілей через відсутність належної стратегії, організації та фінансової основи. Водночас у деяких населених пунктах вдалося відновити десятки житлових і інфраструктурних об'єктів, а також створити основу для подальших робіт. Досвід експерименту показав, що комплексна відбудова потребує системного підходу, довгострокового планування та стабільного фінансування.