Українська металургійна галузь переживає найглибшу кризу за час повномасштабної війни. Після серії російських ударів у серпні–вересні ключові металургійні підприємства зупинили роботу, а виробництво сталі у вересні скоротилося майже у п’ять разів порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 131 тисячі тонн. За оцінкою Dragon Capital, це може коштувати економіці близько 1,5% ВВП. Для відновлення галузі необхідна державна підтримка та відновлення роботи портів, повідомляє DW.

До повномасштабного вторгнення Україна виробляла 21,4 млн тонн сталі на рік. Однією з головних причин нинішньої кризи стали прямі удари по підприємствах. За даними «Метінвесту», по «Запоріжсталі» було випущено 17 балістичних ракет, загинули вісім працівників. Після чотирьох ударів за п’ять тижнів «АрселорМіттал Кривий Ріг» вирішив законсервувати виробництво до закінчення війни. Також зупинилися «Каметсталь» і підприємство «Інтерпайп» у Дніпрі.

Крім обстрілів, на ситуацію впливають перебої з електроенергією, блокада одеських портів, скорочення квот ЄС на українську металопродукцію та екологічне мито CBAM. Як зазначила старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко, галузь опинилася в умовах «ідеального шторму» через поєднання цих факторів.

За оцінкою директора GMK Center Станіслава Зінченка, на металургійних підприємствах працювали близько 80 тисяч людей, ще приблизно 250 тисяч були пов’язані з галуззю через суміжні виробництва та замовлення. «Якщо врахувати сім’ї, це мільйон людей, які залежали від роботи сталеливарної промисловості», — сказав він.

«Ці міста просто помруть. Люди будуть виїжджати з них. Це стане соціальною і гуманітарною катастрофою», — попередив Зінченко щодо міст, бюджети яких залежать від великих підприємств.

Найбільший ризик виникає для промислових міст, зокрема Запоріжжя, Кривого Рогу, Кам’янського, Дніпра, Нікополя та Горішніх Плавнів. У Кривому Розі після зупинки великих підприємств міська влада вже перейшла до секвестру бюджету. Відсутність надходжень від промислових компаній вплине на зарплати бюджетників, комунальну інфраструктуру, дитячі садки та соціальні служби. Додатково постраждають залізниця, порти, машинобудування й енергетика, для яких металургія була одним із ключових клієнтів.

Критичною проблемою залишається морська логістика: без морського коридору Україна фактично не може експортувати на світовий ринок ні залізну руду, ні сталь. Залізничні маршрути через західний кордон не здатні компенсувати втрату портів. Відновлення морського експорту експерти називають одним із головних кроків для порятунку галузі. Президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков вважає, що відкриття морських шляхів дозволило б хоча б відновити експорт залізорудної сировини та підтримати частину виробництва.

Серед інших необхідних заходів Каленков називає:

  • збереження трудових колективів,
  • збереження робочих місць,
  • податкові пільги,
  • створення спеціального фонду допомоги металургії (аналогічного підтримці енергетики),
  • залучення міжнародних партнерів до фінансування відновлення пошкоджених підприємств.

Ще одна умова — полегшення доступу української сталі на ринок ЄС: експерти закликають відкласти або пом’якшити квоти та CBAM для України на період війни. Важливим є й запуск ефективного механізму страхування воєнних ризиків, що дозволило б компаніям інвестувати у ремонт підприємств навіть за умов високої загрози повторних атак.

Попри кризу, у GMK Center вважають, що галузь ще можна зберегти. Для цього потрібні гарантії безпеки, відновлення морської логістики, доступ до європейського ринку та фінансова підтримка з боку держави й партнерів.