Україна затримується з виконанням ключової вимоги Європейського Союзу щодо деполітизації посади генерального прокурора: станом на вересень 2026 року законодавчих змін для прозорого та об’єктивного відбору керівника Офісу генпрокурора не ухвалено.
Як повідомляється у звіті Єврокомісії за 2025 рік, Україні рекомендовано «ухвалити законодавчі зміни, які зроблять процедури відбору та звільнення генерального прокурора більш об’єктивними, прозорими та заснованими на заслугах». Проте відповідний законопроєкт №15343, що передбачає конкурсний відбір і зміну процедури звільнення, вже кілька місяців не розглядається у Верховній Раді.
Чому питання відбору генпрокурора є принциповим
Єврокомісія у звіті наголошує, що посада генерального прокурора в Україні залишається політизованою, оскільки призначення здійснюється президентом за згодою парламенту. За словами заступниці виконавчого директора Центру протидії корупції Олени Щербан, поєднання політичного призначення та широких повноважень робить цю посаду особливо вразливою до політичного впливу. Вона наводить приклади, коли генеральний прокурор відмовлявся реєструвати кримінальні провадження щодо народних депутатів, зокрема Давида Арахамії та його помічника Андрія Мотовиловця.
«Генеральний прокурор завжди був такою квотою президента і за згодою Верховної Ради, тому що це, по-перше, величезний рівень повноважень, концентрації на собі влади», — зазначає Щербан.
Чи обов’язковий конкурс і що пропонує законопроєкт
Голова парламентського комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе пояснює, що ЄС не вимагає обов’язкового конкурсу для призначення генпрокурора, але наполягає на прозорості та деполітизованості процедури. Водночас конкурсна процедура може бути одним із рішень. Ініціаторка законопроєкту №15343, голова комітету з антикорупційної політики Анастасія Радіна вважає конкурс найкращим способом забезпечити вимоги ЄС.
«Як на мене, найкращий спосіб це зробити — це організувати конкурс, бо прозорість — це також про можливість професіоналам заявити про свою кандидатуру», — пояснює Радіна.
Законопроєкт пропонує створити комісію з шести членів, половину з яких визначають міжнародні організації. Комісія відбиратиме двох кандидатів, з яких президент обиратиме одного для подальшого політичного затвердження. Така модель не усуває президента і парламент від процесу, але додає професійний етап.
Чому законопроєкт не розглядають
Документ зареєстровано ще 22 червня, але парламент не переходив до його розгляду. На початку вересня профільний комітет навіть не рекомендував включати його до порядку денного. За словами Климпуш-Цинцадзе, повернути законопроєкт до розгляду вдалося лише під політичним тиском окремих депутатів. Вона вважає, що збереження нинішньої моделі призначення дозволяє владі зберігати вплив на правоохоронну систему.
Анастасія Радіна додає, що частина політиків не хоче втрачати політичний контроль над прокуратурою, навіть якщо це гальмує євроінтеграцію. Олена Щербан також вказує, що проблема ширша за один законопроєкт: влада не поспішає змінювати систему, яка дозволяє політичний вплив на правоохоронні органи, зокрема і Державне бюро розслідувань.
ЄС не наполягає на конкретній моделі, але вимагає, щоб процедура відбору і звільнення генерального прокурора була об’єктивною, прозорою та базувалася на заслугах. Україна може обрати власний шлях досягнення цієї мети, але питання полягає у наявності політичної волі для реальних змін.