Перечинська громада на Закарпатті, яка до 2022 року налічувала близько 12 тисяч мешканців, сьогодні нараховує приблизно 15 тисяч через прийом вимушених переселенців та працівників релокованих підприємств і установ із Краматорська. Це створює нові виклики й можливості для розвитку громади.

Команда громадської організації "Центр громадських ініціатив", що працює в Перечині з кінця 1990-х років, разом із місцевою владою та мешканцями шукає шляхи подолання соціальної дистанції між різними групами населення. За словами менеджерки з організаційного розвитку Центру Елеонори Вишняк, "соціальної напруги не видно, її можна тільки відчути". Вона пояснює, що різний досвід, рівень доходів і звичний уклад життя створюють цю напругу.

Одним із чинників, що посилює недовіру, є брак стратегічної інформації. Мешканцям важливо знати про плани будівництва житла, доріг, розвиток індустріального парку, який створили у 2023 році, а також про використання бюджетних коштів. Без таких пояснень інформаційні прогалини заповнюють чутки, що підсилюють настороженість між групами.

Участь жителів громади не обмежується виборами. Громадські слухання, консультації, молодіжні ради та спільне планування дають можливість впливати на рішення та брати відповідальність за розвиток громади. За ініціативою Центру створили громадську раду, до якої увійшли представники місцевих організацій, переселенці та бізнеси. Вона порушує питання від укриттів до інфраструктури і взаємодіє з міською владою для їх вирішення.

У межах проєкту "Фенікс: Сила спільнот", що реалізує Фонд Східна Європа за підтримки ЄС, Центр провів дослідження, фокус-групи, діалогові зустрічі та форум за участю влади, громадськості, переселенців і представників індустріального парку. Ці формати допомогли виявити точки напруги та теми для подальшого діалогу. Водночас досвід показав, що просто запросити людей за один стіл недостатньо, адже мешканців із різним досвідом поки що складно залучити до спільного обговорення.

Найкраще спільну мову знаходять діти й молодь, для яких поділ на "місцевих" і "переселенців" має менше значення, ніж спільні інтереси. Це видно на прикладі відпочинкової зони на березі річки, яку розвиває молодіжна рада громади. Тут учні та молоді вчителі з різних закладів разом грають у пляжний волейбол, дивляться фільми просто неба та облаштовують територію. Релоковані підприємства допомагають технікою та матеріалами. У Центрі вбачають у молодіжних ініціативах можливість розширювати взаємодію і на родини, хоча ставлення старших поколінь поки що стримує таке спілкування.

Команда Центру сформулювала бачення гуртування громади через малими кроками — починаючи з невеликих зустрічей, спільних дитячих, спортивних і культурних подій, живого спілкування та зрозумілих пояснень рішень влади. Соціальна згуртованість формується, коли люди бачать спільні інтереси, мають простір для діалогу та досвід спільної дії.