Українські військові впроваджують нову тактику застосування безпілотних літальних апаратів і наземних роботів, які проникають на глибину до 20 кілометрів у тил російських військ. Ці роботи можуть знищувати логістику противника, атакувати укриття, ліквідовувати особовий склад і навіть брати полонених, яких супроводжують до українських позицій під контролем озброєних роботизованих систем.

Всі ці дії відбуваються у режимі реального часу — відео передають дрони й роботи, а аудіо надходить із перехоплених російських переговорів, де солдати намагаються зрозуміти, хто на них напав. У деяких випадках росіяни навіть не вірять, що українські наземні роботи могли так глибоко проникнути в тил, і підозрюють власний «дружній вогонь».

Ця тактика, відома під назвою «Грифон» на честь бійця, який зник безвісти під час бою біля Андріївки на Донеччині, вперше була успішно застосована у січні 2026 року. Відтоді підрозділ провів понад 100 успішних операцій. Саме в районі Андріївки відбувалися події, показані у документальному фільмі Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки».

Операції здійснює підрозділ NC13, який входить до складу Третього армійського корпусу України і вважається першою у світі ударною частиною наземних безпілотників. Зараз ця тактика є частиною операції «Вівальді», під час якої Україна повернула під контроль 176 квадратних кілометрів території. За даними Офісу президента Володимира Зеленського, за перші три етапи операції російські війська втратили понад 5 000 загиблими й пораненими, а ще 250 потрапили в полон. Третій армійський корпус окремо повідомив про 2 000 втрат росіян лише за останній етап.

За словами командира NC13 Миколи Зінкевича та за інформацією UNITED24 Media, під час операції «Вівальді» наземні роботи виконали 80% логістичних завдань і 90% евакуації поранених.

Значення для Заходу

Україна вже понад чотири роки веде війну, яка вимагає постійної технологічної адаптації. Українські військові накопичили унікальний досвід у використанні дронів, робототехніки, штучного інтелекту на полі бою, електронної боротьби та швидкої розробки озброєнь — у масштабах, із якими не стикалася жодна армія НАТО. Цей досвід має стратегічну цінність і для західних союзників.

Однак, як зазначає командир NC13 Микола «Макар» Зінкевич, Захід поки що не до кінця усвідомлює важливість і масштаби змін на полі бою:

«Вони не здається, що повністю розуміють важливість і цінність цього на полі бою, або те, наскільки саме поле бою змінилося».

Водночас Україна гостро потребує додаткових засобів ППО, особливо ракет Patriot, оскільки Росія продовжує ракетні атаки. Київ і Вашингтон працюють над спільними планами виробництва Patriot в Україні та додатковою підтримкою ППО напередодні зими.

Контекст і виклики

Автор статті наголошує, що адміністрація США дедалі частіше оцінює підтримку України з точки зору стратегічної вигоди для себе. Президент Дональд Трамп відкрито заявляє про прагматичний підхід до допомоги, очікуючи від партнерів конкретної віддачі. Аргументом для подальшої підтримки може стати саме інноваційність української армії, яка не лише допомагає Україні, а й зміцнює безпеку США та світу.

Однак пояснювати цю цінність стає дедалі складніше, оскільки технології розвиваються дуже швидко. Якщо США і Захід не усвідомлять значення українських інновацій, вони ризикують втратити союзника, який першим у сучасній війні застосовує роботи у такому масштабі.