Слово «реманент» означає сукупність предметів, знарядь або обладнання, необхідних для певної діяльності чи господарства. Воно використовується в різних сферах — сільському господарстві, спорті, пожежній справі, рибальстві тощо.
За даними «Словопедії», слово «реманент» прийшло до української мови через польське «remanent», що походить від латинського remanēns — «той, що залишається». Спочатку воно позначало майно, яке залишалося після перевірки або обліку, а згодом набуло значення обладнання та господарського начиння. У словниках «реманент» визначають як сільськогосподарський інвентар (плуги, борони, сівалки), інвентар, спорядження, знаряддя, сукупність предметів для певної діяльності або список майна. Існує також поняття «живий реманент» — робоча, молочна та м'ясна худоба.
Уживання слова «реманент» зафіксоване в українській мові понад століття, воно є нормативним і широко вживається як у побуті, так і в професійному мовленні. Так, у творах Григорія Тютюнника згадується: «Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька віялочка». Олесь Донченко описує садовий реманент як «заступи, граблі, пилки, апарати для розбризкування отрути – увесь необхідний садовий реманент».
Слово «реманент» з часом витіснило інше запозичене слово «інвентар», яке прийшло з німецької мови (Inventár). Інвентар частіше означає майно або його перелік, тоді як реманент — саме знаряддя, спорядження і обладнання для роботи. Тому слово «реманент» є питомою частиною української літературної мови і позначає все необхідне для праці або певного виду діяльності.