Люди, які постійно говорять «дякую» навіть у найбуденніших ситуаціях, можуть робити це не лише через ввічливість. За словами психологів, така звичка часто пов’язана з потребою отримати схвалення оточення, страхом здатися незручними або бажанням уникнути конфліктів.
Фахівці пояснюють, що ще в дитинстві багатьох привчають асоціювати слова подяки з хорошою поведінкою та любов’ю. Згодом це може стати частиною особистості: людина починає постійно дякувати, щоб не виглядати вимогливою чи невдячною. У таких випадках слово «дякую» іноді виконує роль психологічного захисту і може означати не стільки вдячність, скільки приховане повідомлення: «Не сердьтеся на мене» або «Я не хочу бути для вас проблемою».
Психологи також зазначають, що така поведінка часто формується у людей, які з дитинства звикли заслужити любов через слухняність або постійне бажання догодити іншим. У дорослому житті це проявляється як надмірна увага до реакцій співрозмовників і прагнення завчасно пом’якшити будь-яку ситуацію словами подяки.
Водночас експерти наголошують, що часті слова вдячності самі по собі не є проблемою. За даними дослідників Каліфорнійського університету в Берклі, щира вдячність позитивно впливає на психологічне благополуччя та допомагає помічати більше хорошого у повсякденному житті. Однак варто звернути увагу, якщо людина відчуває провину, коли забуває подякувати, постійно переживає через те, як її сприймуть інші, або не може завершити лист чи повідомлення без кількох слів подяки.
Психологи радять перед тим, як автоматично сказати «дякую», поставити собі просте запитання: чи це справді вдячність, чи бажання уникнути негативної реакції співрозмовника. Вони також рекомендують робити слова вдячності більш конкретними та вчитися приймати допомогу без відчуття, що її потрібно негайно «відпрацювати». Це допомагає сформувати здоровіші стосунки як із собою, так і з іншими людьми.