У лютому 2026 року група жінок зібралася біля парламенту Кенії в Найробі, тримаючи фотографії своїх зниклих родичів, які поїхали до Росії у пошуках роботи, але зникли безвісти. Серед них була Вінні Роуз Вамбуї, яка розшукує брата Самуеля Майну: востаннє вона отримала від нього голосове повідомлення з лісу, де він благав про допомогу.

Ця історія — частина масштабної схеми незаконного військового вербування, яку, за даними МЗС України, здійснює Росія. Щонайменше 3 000 громадян із 37 африканських країн вже воюють або воювали на боці Росії проти України. Москва використовує африканські ресурси та фінансові канали для обходу західних санкцій, а також залучає громадян континенту до війни, часто без їхньої поінформованої згоди.

За інформацією журналістів, схема працює так: молодим африканцям пропонують роботу в Росії із зарплатою $3 500 на місяць і бонусами до $13 000. Після прибуття у них відбирають паспорти, дають підписати військовий контракт російською мовою без перекладача чи юриста, а потім відправляють на фронт. Навіть ті, хто свідомо погоджується на службу заради грошей, часто не отримують обіцяної винагороди. Зафіксовано смертність серед таких рекрутів на рівні 22%, а підготовка триває лише 1–1,5 тижня.

Росія заперечує незаконність вербування, стверджуючи, що все відбувається добровільно та законно. Водночас, як повідомляють ЗМІ, до процесу залучені компанії, пов’язані з державою, посередники, військові структури, дипломати та навіть Російська православна церква, яка за останні три роки розширила свою присутність у 34 африканських країнах. Також згадується, що донька колишнього президента ПАР Джейкоба Зуми нібито вербувала чоловіків без їхньої згоди.

Передумови

Присутність Росії в Африці має радянське коріння: вона підтримувала визвольні рухи та позиціонувала себе як антиколоніального союзника. Після початку повномасштабної війни проти України Росія ще активніше використовує африканські ресурси для обходу санкцій: африканське золото, «тіньовий флот» танкерів, військово-технічна співпраця з понад 40 країнами континенту. Особливо тісні зв’язки — з Центральноафриканською Республікою, Малі та Лівією, де російські структури контролюють видобуток золота, що потім потрапляє на світові ринки через ОАЕ.

Крім військової співпраці, Росія активно впливає на економіку: Єгипет і Алжир купують російську зброю, Бенін і ПАР залежать від російських добрив. Також Кремль просуває криптовалютні мережі для обходу санкцій та інтеграції у стратегічні операції на континенті.

Реакція африканських країн

Реакція африканських урядів різниться. Після суспільного обурення Кенія змусила Росію припинити вербування кенійців і закрила понад 600 рекрутингових агенцій. ПАР повідомила про загибель двох своїх громадян у боях на боці Росії; міністр закордонних справ відвідала родини повернутих. МЗС Нігерії застерегло громадян від участі у закордонних конфліктах, не називаючи Росію напряму, але зазначило, що декілька нігерійців були обманом і примусом відправлені на війну.

«Дослідники встановили, що російські сили не покращили стабільність у Малі, ЦАР чи Лівії, а економічна вигода концентрується у руках політичної еліти», — йдеться у матеріалі.

Зі зростанням міжнародної уваги до схем обходу санкцій африканські уряди мають переосмислити, що саме отримують від співпраці з Росією в обмін на людські ресурси, участь у війні проти України та ризик вторинних санкцій. Україна, зі свого боку, відкриває нові дипломатичні представництва на континенті, а Європа має посилити тиск на африканські уряди, розвивати партнерства і пропонувати альтернативи співпраці з Москвою.