Росія продовжує збільшувати виробництво ударних дронів-камікадзе типу «Герань-4» і «Герань-5», однак поки що не досягає заявлених масштабів у 80 000 апаратів на рік. Про це повідомив OSINT-аналітик під псевдонімом «Гарбуз», який досліджує російський оборонно-промисловий комплекс за допомогою супутникових знімків та відкритих джерел.

За його словами, на території особливої економічної зони «Алабуга» триває будівництво нових виробничих цехів для дронів, а роботи ведуться цілодобово із залученням додаткової робочої сили, зокрема з інших країн. Однак, навіть після запуску нових потужностей, до кінця року Росія навряд чи зможе перевищити темп у 200 дронів на добу. Водночас після введення в експлуатацію нових цехів такий рівень виробництва вже не виглядає нереалістичним.

За даними Головного управління розвідки, станом на серпень 2026 року Росія накопичила близько 6 200 дронів-камікадзе «Герань» різних модифікацій. Щомісяця російська промисловість випускає приблизно 3 000 реактивних «Гераней-4/5» та близько 2 800 «Гераней-2» з двигуном внутрішнього згоряння. Інтенсивність атак змінюється: після накопичення запасів запускають 600–1000 дронів, у період накопичення — 150–200. За оцінками Politico, Росія може збільшити виробництво реактивних дронів на 78% до 2029 року, що становитиме додатково 28 000 апаратів на рік.

Технічні характеристики та джерела комплектуючих

«Герань-4» має довжину 3,5 м, розмах крил 3 м, бойову частину від 50 кг і турбореактивний двигун. Її крейсерська швидкість — 350–500 км/год, дальність польоту — 850 км, висота — до 5 000 м. Безпілотник оснащений системою машинного зору для самостійного супроводу цілей. «Герань-5» більша за розмірами (6,5 м завдовжки, 90 кг бойової частини) і може літати на відстань до 950 км зі швидкістю 450–600 км/год. Більшість комплектуючих — китайського виробництва, але використовуються й західні цивільні компоненти.

Санкції, підземні цехи та проблеми для України

За словами генерал-майора Вадима Скібіцького, Росія стикається з труднощами у постачанні реактивних двигунів для дронів, зокрема через санкції та обмеження на імпорт з Китаю. Водночас частина підприємств, що виробляють радіоелектроніку для дронів, досі не перебувають під міжнародними санкціями. Росія також будує підземні цехи для захисту виробництва: за даними «Гарбуз», у серпні вже було готово близько 42 000 м² підземних площ.

«На жаль, з часом уся екосистема російських “Гераней” стає дедалі складнішою та дорожчою для ураження: виробництво ховають під землю, інфраструктуру розосереджують і додатково захищають», — зазначає OSINT-аналітик «Гарбуз».

Україна шукає способи протидії, зокрема розробляє дрони-перехоплювачі, але їх серійне виробництво ще не розпочато. Поки що основними засобами залишаються санкції та удари по виробничих об'єктах, хоча більшість із них розташовані далеко від українського кордону.

Що далі

Аналітики прогнозують, що Росія й надалі нарощуватиме виробництво дронів і модернізуватиме їх, накопичуючи запаси для можливих майбутніх ескалацій. Водночас російська сторона швидко вчиться та адаптується, розосереджуючи й захищаючи виробничі потужності. Формат «дрон проти дрона» не стане визначальним для цієї війни, оскільки Росія готова до нових хвиль мобілізації та наступальних дій, якщо виникне потреба у живій силі.