Українське законодавство наразі не дозволяє дітям і підліткам звертатися по психологічну допомогу без згоди батьків або законних представників до досягнення 18 років. Це створює серйозні перешкоди для дітей, які потребують підтримки, особливо в умовах війни, коли психологічні травми серед молоді зростають.

Фонд «Голоси дітей», який працює через 12 центрів по всій країні і щомісяця надає допомогу майже двом тисячам дітей, фіксує численні випадки, коли психолог готовий допомогти, але відсутність згоди дорослих стає на заваді. За даними фонду, українське законодавство поділяє дітей на малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років). Після 14 років підлітки можуть самостійно ухвалювати окремі юридичні рішення, наприклад відкривати банківські рахунки, але не мають права звертатися по психологічну допомогу без дозволу батьків.

Психологиня фонду Наталія Сосновенко розповідає, що більшість звернень підлітків пов’язані з темами втрати близьких, досвідом війни, булінгом, насильством, тривожністю та суїцидальними думками. Вона спростовує міф про те, що самостійне звернення до психолога — це спосіб поскаржитися на батьків, наголошуючи, що психологічна допомога не виключає залучення родини, якщо це необхідно.

Історія Лізи, яка провела два роки в окупації на Херсонщині, і лише після переїзду до Києва змогла отримати психологічну підтримку, ілюструє гостру потребу у зміні законодавства. Вона згадує: «Я не знаю, як тоді без роботи з психологом пережила стільки смертей навколо, вибухів і руйнувань».

За словами співзасновниці фонду Олени Розвадовської, отримання згоди батьків часто є не просто формальністю, а суттєвою перешкодою. Особливо це критично, коли джерелом небезпеки для дитини є саме родина, наприклад у випадках насильства. Вона зазначає, що сучасне законодавство визнає дитину суб’єктом права, але механізми реалізації цих прав залишаються недостатньо врегульованими.

Адвокатка Лариса Гретченко підкреслює: «Статус є, а механізму його реалізації немає». Внесення змін до Цивільного кодексу — це лише перший крок. Для практичного застосування необхідно затвердити окремий порядок, який визначить, як психологи можуть надавати допомогу дітям без згоди батьків. Фонд «Голоси дітей» пропонує використовувати механізм, передбачений у «Основах законодавства України про охорону здоров’я»: якщо відмова законного представника загрожує життю чи здоров’ю дитини, психолог може надати допомогу, одночасно повідомивши органи опіки.

Модель фонду передбачає, що відсутність письмової згоди не є підставою для відмови у допомозі. Психолог надає підтримку і повідомляє орган опіки, який оцінює ситуацію та вживає заходів за потреби. Наталія Сосновенко додає, що право на доступ до психолога має супроводжуватися гарантією якості послуг, професійними стандартами, етикою та супервізією.

Таким чином, ініціатива фонду «Голоси дітей» спрямована на те, щоб діти від 14 років могли самостійно звертатися по психологічну допомогу, отримуючи її якісно та безпечно, що є особливо актуальним у контексті війни та її наслідків для психічного здоров’я молоді.