Королівська шведська академія наук оголосила, що цьогорічну премію Шведського національного банку з економічних наук отримали Роберт Е. Голл та Майкл Вудфорд зі США. Про це повідомив Нобелівський комітет на своєму офіційному сайті.

Відзначення лауреатів пов’язане з розробкою нових моделей, які дозволяють ефективніше реагувати на економічні потрясіння. На відміну від традиційних підходів, що базувалися на статистичних зв’язках між макроекономічними показниками, Голл і Вудфорд запропонували будувати моделі на мікроекономічному фундаменті. Це означає врахування того, як рішення окремих домогосподарств і підприємств впливають на загальний стан економіки.

Ключовою особливістю цих моделей є те, що економічні суб’єкти — домогосподарства та компанії — приймають рішення, зважаючи на майбутні перспективи. Це стосується як заощаджень, так і встановлення цін на товари. Коли уряди чи центральні банки оголошують свої плани щодо економічної політики, вони можуть впливати на очікування учасників ринку та спрямовувати економіку у бажаному напрямку.

Як підкреслив голова Комітету з присудження премії з економічних наук Джон Гасслер, «праця лауреатів забезпечила нас надійним теоретичним підґрунтям для моделей, які нині використовують центральні банки та уряди в усьому світі. Завдяки їм ми краще підготовлені до реагування на економічні потрясіння – наприклад, енергетичні кризи чи раптові зміни в обсягах споживання домогосподарств».

«Праця лауреатів забезпечила нас надійним теоретичним підґрунтям для моделей, які нині використовують центральні банки та уряди в усьому світі. Завдяки їм ми краще підготовлені до реагування на економічні потрясіння – наприклад, енергетичні кризи чи раптові зміни в обсягах споживання домогосподарств», — зазначив Джон Гасслер.

Минулого року Нобелівську премію з економіки отримали Джоел Мокір, Філіп Аґіон та Пітер Говітт за дослідження ролі інновацій у зростанні економіки. Зокрема, Джоел Мокір був відзначений за пояснення впливу технологічного прогресу на сталий розвиток, а Філіп Аґіон і Пітер Говітт — за створення теорії «креативного руйнування», коли нові ідеї витісняють старі та стимулюють економічний розвиток.