Минулого тижня російські атаки пошкодили та знищили кілька дата-центрів у Києві, що призвело до перебоїв в роботі інтернету, хостингових і хмарних сервісів, а також медіа. Як зазначає автор матеріалу, наслідки таких ударів виходять за межі проблем зі зв'язком: дата-центри є основою для зберігання даних, доступу до обчислювальних ресурсів і роботи хмарних сервісів, без яких неможливий розвиток і використання штучного інтелекту.
Автор підкреслює, що відповідальний розвиток ШІ неможливо забезпечити лише нормативними актами. Навіть найкраще регулювання залишиться декларацією, якщо компанії, державні установи та медіа не матимуть належної технологічної інфраструктури. Локальна інфраструктура критично важлива для України, але один фізичний майданчик не повинен бути єдиною точкою відмови. Тому резервне копіювання, географічне рознесення та перевірені сценарії відновлення мають стати невід’ємною частиною захисту поряд із шифруванням і контролем доступу.
Стійкість і хмарні технології
Сучасні моделі ШІ вимагають значних обчислювальних потужностей, спеціалізованого обладнання, надійного зберігання даних і постійного доступу до захищених сервісів. Більшість організацій не можуть створити таку інфраструктуру самостійно, тому хмарні технології стають базовою інфраструктурою для ШІ. За даними Держстату, у 2025 році платні хмарні послуги використовували 15,9% українських підприємств із десятьма і більше працівниками, тоді як у ЄС цей показник становив 52,7% (дані Eurostat). Водночас ринок швидко зростає: за оцінкою співзасновника De Novo Максима Агеєва, український ринок IaaS/PaaS у 2025 році досяг 7,2 млрд грн проти 1,3 млрд грн у 2021-му.
Однак простого доступу до хмари недостатньо — інфраструктура має бути стійкою. Стійка цифрова система — це не та, що ніколи не виходить з ладу, а та, яка може продовжувати роботу навіть при збої одного з елементів. Для України це особливо актуально через ризики пошкодження фізичної інфраструктури, перебої з електропостачанням, кібератаки та інші загрози. Тому необхідні резервування і диверсифікація даних, обчислювальних ресурсів, каналів доступу та постачальників технологій.
«Справжня цифрова стійкість передбачає можливість переносити дані й сервіси, поєднувати різні рішення та за потреби замінювати один елемент інфраструктури іншим», — наголошує автор.
Важливість для медіа та економіки доступу
Особливо гостро питання стійкості стоїть для медіа, які залежать від хмарних сховищ, систем публікації, аналітики, резервного копіювання та інструментів на базі ШІ. Втрата доступу до інфраструктури може позбавити редакцію можливості виконувати свою основну функцію, а під час атак і відключень електроенергії громадянам потрібен безперервний доступ до перевіреної інформації. За даними Інституту масової інформації, у 2025 році українські редакції стикалися з DDoS-атаками, зламами сайтів, підміною медіа та ударами по телевізійній інфраструктурі.
Доступність стійкої інфраструктури також має економічний аспект. Великі компанії можуть дозволити собі власні команди кібербезпеки та резервні системи, а для малого й середнього бізнесу хмарна інфраструктура дає змогу користуватися ресурсами й захистом, які інакше були б недоступні.
Суверенітет і свобода вибору
Автор застерігає від ототожнення цифрового суверенітету з технологічною ізоляцією. Суверенітет полягає не у створенні всіх серверів усередині країни, а у контролі над власними даними, розумінні умов доступу до них і можливості змінювати постачальника. Регулювання має забезпечувати захист даних і кібербезпеку, не створюючи бар'єрів для доступу до найкращих глобальних технологій чи штучної концентрації ринку.
«Стійкість починається не з надії, що нічого не зламається. Вона починається з архітектури, яка готова до того, що щось обов'язково зламається», — підсумовує автор.
Таким чином, для розвитку штучного інтелекту Україні потрібна не просто інфраструктура, а система, здатна витримувати збої, атаки та швидкі технологічні зміни.