12 жовтня 2026 року Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроєкт №10147 «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі». Документ змінює підхід до охорони праці в Україні, впроваджуючи нову систему запобігання професійним ризикам.

Як пояснила голова профільного комітету парламенту Шуляк, раніше система охорони праці будувалася на реакції після нещасних випадків, а більшість вимог були застарілими й формальними. Відтепер роботодавець має нести відповідальність не лише за дотримання формальних приписів, а й за реальний рівень захисту працівників.

За словами Шуляк, прийнятий закон:

  • впроваджує ризикоорієнтований підхід — роботодавець зобов’язаний оцінювати ризики на кожному робочому місці та вживати заходів для їх усунення чи мінімізації ще до виникнення нещасних випадків;
  • закріплює чітку ієрархію дій: від усунення джерела небезпеки й адаптації умов праці до пріоритету колективного захисту над індивідуальним;
  • вперше вводить у законодавство поняття «професійний ризик», «інцидент», «оцінка ризиків», «робоче місце»;
  • посилює процедури розслідування нещасних випадків і професійних захворювань;
  • запроваджує майнову відповідальність: за рішенням суду роботодавець відшкодовуватиме Фонду соціального страхування витрати на виплати постраждалим, якщо шкода сталася через недостатні заходи безпеки;
  • передбачає обов’язкове страхування відповідальності для організацій, що надають послуги з оцінки безпеки праці.

Окремо у законі приділено увагу захисту вразливих категорій працівників: вагітних, жінок після пологів, осіб до 18 років та людей з інвалідністю.

«Це спрощення для роботодавця і реальний захист для працівника: менше формальних приписів, більше відповідальності за результат. А ще — більш чесна конкуренція і доступ наших підприємств до міжнародного ринку», — підкреслила Шуляк.

Документ також наближає українське законодавство до стандартів ЄС, імплементуючи рамкову Директиву Ради 89/391/ЄЕС та положення конвенцій Міжнародної організації праці №81 і №129. За словами Шуляк, це не формальність для звітності перед Брюсселем, а реальне виконання взятих Україною зобов’язань.