Сьогодні відбудеться позаплановий контакт президента України з президентом США, проте очікувати сенсацій не варто. Наразі найближчі чотири тижні будуть присвячені формуванню переговорних позицій на суші та морі, що стосується не лише України і Росії, а й США, Ірану та Китаю.

В Україні останнім часом дедалі частіше лунає теза про складну зиму, яка може стати найважчою за останні роки. Росія, враховуючи досвід минулої зими, здатна спричинити гуманітарну катастрофу, якщо переговори не вдасться завершити восени. Саме в період з кінця вересня до кінця листопада очікується ключове вікно для деескалації, інакше – ескалація конфлікту з усіма наслідками.

Колективний експертний погляд України та частини об’єктивних росіян базується на сценарії, що Росія не зможе захопити Слов’янськ і Краматорськ до кінця 2026 року, і війна перейде у 2027-й. Водночас Москва здатна вести рутинні бойові дії ще мінімум рік, намагаючись зламати опір України не лише на фронті, а й у тилу. Це відчувають і жителі прифронтових регіонів України, і російських прикордонних областей.

У вересні очікується візит імператора Сі до США та його виступ у ООН, де агресія Росії проти України буде лише одним із багатьох питань. На тлі цього Москва, ймовірно, представить контроль над Константинівкою, проникнення в Олексієво-Дружківку, амбіції щодо Лиману та успіхи на північному сході Харківської області і на східному березі річки Оскол. Росія заявить про завершення підготовчих заходів і початок боротьби за фіналізацію «цілей спеціальної військової операції», що триватиме зиму і весну. Паралельно планується посилення гуманітарної кризи в Україні та створення внутрішньополітичної напруги, яка вплине і на Європу.

Україна, зі свого боку, демонструє готовність до різких заходів, але поки їх не застосовує. Зокрема, вона може заблокувати російських окупантів у Криму, закрити Азовське море, зробити Чорне море непридатним для масштабного судноплавства, а також завдати ударів по російській теплогенерації аж до Санкт-Петербурга і Уралу. Технічно Україна готова знищити близько 30% російських логістичних потужностей, особливо навколо Москви та великих європейських міст. Водночас Київ не боїться продовження війни, але категорично не хоче її ескалації, оскільки це призведе до ще більших страждань і в Україні, і в Росії.

Війна з Росією, яка не поважає життя своїх громадян, призведе до нестабільності і всередині РФ, зокрема в регіонах. Україна усвідомлює, що подальша ескалація автоматично означатиме кризу для Кремля та російських регіонів. Тому найбільш вигідним для всіх учасників є осіннє вікно для деескалації з поступовим примушенням Росії до виваженості.

Переговорний процес перебуває на градієнті сценаріїв, де крайні точки – беззастережна капітуляція України або Росії. Проте компроміс, який влаштував би всі сторони, знаходиться ближче до позиції агресора. Будь-яке рішення, що не передбачає негайного повернення всіх територій у межах 1991 року, видачу злочинців і компенсації, є компромісом за рахунок України. Історія знає приклади таких компромісів, як, наприклад, війна 1939–1940 років, що стала компромісом за рахунок Фінляндії.

З початку війни Росія ставила на беззастережну капітуляцію України через захоплення Києва, зміну влади і ліквідацію української державності. Взимку 2022 року багато партнерів України були готові прийняти таку реальність і співпрацювати з Росією в нових умовах. Наразі ж позиції сторін готуються до нового раунду переговорів, де кожна сторона виставляє свої козирі на суші і на морі.