У видавництві HURI Books Гарвардського університету готують новий англомовний переклад памфлету Івана Багряного «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», а у нідерландському видавництві M10Boeken — двомовну збірку поезій Дмитра Лазуткіна «Будемо жити вічно».
Як повідомляє HURI Books, переклад памфлету Багряного виконала американська перекладачка Валері Браун, а вступ написала Наталія Шпилова-Саїд, викладачка української мови у Гарварді. На офіційному сайті видавництва вже представили обкладинку майбутньої книжки. Вихід видання заплановано на квітень 2027 року.
У HURI Books зазначають, що памфлет 1946 року тривалий час залишався маловідомим у славістиці, де переважали свідчення російських авторів про ГУЛАГ, таких як Солженіцин. Однак у контексті нинішньої війни Росії проти України текст Багряного набуває особливої актуальності. Автор описав переслідування, тортури, примусову працю та геноцидний голод, яких зазнали українці в радянській «тюрмі народів». Багряний ще у 1940-х називав радянські злочини «червоним російським фашизмом» і «червоним московським імперіалізмом», проводячи паралелі між радянським режимом і сучасною Росією. На сайті підкреслюють, що памфлет є і застереженням проти безкарності російського імперіалізму, і свідченням українського спротиву.
«Я не хочу вертатись на сталінську “родіну” тому, що підлість, цинізм і жорстокість більшовиків не знає меж», — наведено уривок із IX розділу памфлету в анонсі HURI Books.
Збірку Дмитра Лазуткіна нідерландською переклав Роман Нестеренко, який також написав двомовну післямову. За інформацією M10Boeken, видання стане частиною поетичної серії, яку видавництво разом із журналом Filter та за підтримки Cultuurfonds започаткували для молодих літературних перекладачів, щоб вони могли видати улюблену збірку у власному перекладі.
Книжку описують як 25 «сирих» віршів, у яких поет реалістично і безжально зображує війну, зберігаючи водночас чутливість і іронію. Нетипова для Лазуткіна форма — без прикрас, рими й навіть пунктуації — покликана звести наратив до суті та підкреслити автентичність текстів. У віршах автор балансує між жахом, красою, сентиментальністю й автобіографічними деталями. За словами видавництва, Лазуткін наголошує, що всі події й персонажі реальні, а вірші — це спроба зафіксувати атмосферу хаотичного періоду життя.
Сам поет зазначає, що це перша збірка, яку він писав із думкою про іноземного читача: «Бо це історії, написані в Оріхові і Комишувасі, Новоекономічному і Покровську, які мусять бути розказаними тим, хто знає про нашу війну лише з екранів телевізорів. Це досвід, яким я хочу ділитися з європейськими читачами. Бодай з тими, хто адвокатує Україну і допомагає нам озброєнням. Адже кожен рядок в ній — це свідчення того, що сам бачив і відчував. Адже нам і надалі потрібна підтримка. І література — ненайгірший спосіб», — написав Лазуткін.
Презентація збірки відбудеться 28 листопада на фестивалі Wintertuin Festival за участі автора.
У червні 2025 року Дмитро Лазуткін отримав премію імені Бориса Нечерди за цю збірку, а в листопаді 2024-го переміг на міжнародному поетичному слемі EUNIC Literaturtage у Відні. У березні того ж року поет став лауреатом Шевченківської премії за збірку «Закладка».