Те, як люди дивляться на співрозмовника під час розмови, може розповісти про них не менше, ніж міміка чи поведінка. Проте багато хто навіть не помічає, що відведений погляд видає сумнів або приховані почуття. Експерти порталу VeryWell Mind пояснюють, чому люди уникають зорового контакту і що це означає з точки зору психології.
Дослідження, опубліковане у журналі SAGE Publications, показує, що люди, які підтримують природний зоровий контакт, частіше сприймаються як надійні, впевнені в собі, розумні та відкриті до спілкування. Водночас звичка відводити погляд під час розмови може погіршувати враження і заважати налагодженню довірливих стосунків. Причини уникання зорового контакту різні: сором’язливість, тривога, хвилювання або боязкість. Це не обов’язково свідчить про нещирість чи приховування інформації.
Наприклад, якщо чоловік не дивиться в очі жінці під час розмови, це може бути ознакою збентеження через почуття або незручність ситуації. Іноді люди переводять погляд на лоб, руки, одяг чи інші частини обличчя, щоб краще зосередитися або свідомо уникнути прямого контакту, не відводячи погляд зовсім.
Психологи наголошують, що хороший зоровий контакт не означає постійно дивитися в очі співрозмовнику. Важливо, щоб погляд був спокійним і природним. За даними дослідження Оксфордського університету, зоровий контакт створює атмосферу поваги і допомагає без слів передавати емоції, що важливо як у особистому, так і в професійному спілкуванні.
Розвинути звичку підтримувати зоровий контакт можна, дотримуючись правила 50/70: дивитися в очі приблизно половину часу під час власної промови і близько 70% часу, коли слухаєте співрозмовника. Якщо ж людина не дивиться в очі, не варто наполегливо шукати її погляд — краще дивитися в бік або на обличчя загалом, доповнюючи це кивками, посмішкою та легким нахилом уперед, щоб зробити спілкування природнішим.
Таким чином, уникання зорового контакту не обов’язково означає приховування чогось, а якщо ця особливість притаманна вам, її можна подолати.