Федеральна земля Нижня Саксонія в Німеччині видала дозвіл французькій компанії Framatome на розширення виробництва ядерного палива для реакторів радянського типу ВВЕР із використанням технологій російської компанії «ТВЕЛ», що входить до складу «Росатому». Це рішення викликало гостру дискусію щодо безпеки та стратегічної незалежності Європи від російських енергоресурсів, повідомляє аналітичний центр DiXi Group.
Безпекові ризики та умови дозволу
У документі, оприлюдненому владою Нижньої Саксонії, детально проаналізовано можливі сценарії маніпуляцій із паливними компонентами, ризики використання російського обладнання, шпигунства, диверсій і кіберзагроз. Для кожного з цих ризиків встановлені окремі додаткові вимоги безпеки. Наприклад, готові зварні паливні стрижні з гадолінійвмісними таблетками, які постачає російський виробник «МСЗ», підлягають стовідсотковій перевірці сканером, а один стрижень із партії може бути відкритий і досліджений зсередини.
Щодо обладнання та програмного забезпечення від «ТВЕЛ», дозвіл передбачає незалежну перевірку апаратних компонентів систем керування, а також аналіз вихідного коду на наявність прихованих чи модифікованих елементів. ІТ-інфраструктура, що постачається з Росії, має бути ізольована від інших систем заводу.
Доступ представників «ТВЕЛ», «Росатому» та пов’язаних осіб на підприємство заборонено, а контакти з ними обмежені й мають відбуватися лише за принципом «чотирьох очей». Винятки можливі лише за спеціальним планом і після перевірки органами нагляду. Водночас у документі прямо визнається, що ці заходи лише зменшують ризики, але не усувають їх повністю.
«Документ не стверджує, що російські технології автоматично роблять виробництво небезпечним. Але він визнає, що їх використання створює нові сценарії ризику, яких без цієї співпраці просто не існувало», — зазначає автор матеріалу Михайло Бабійчук.
Економічна та стратегічна залежність
Проєкт розширення заводу у Лінгені подається як крок до зменшення залежності від Росії, однак на практиці нове виробництво спирається на російські ліцензії, ноу-хау, обладнання та окремі компоненти. Це означає, що частина технологічної залежності лише переноситься на територію ЄС, а не усувається. Водночас у дозвільній процедурі Німеччини питання енергетичної незалежності та безпеки постачання не враховуються — рішення ухвалюється виключно за технічними критеріями.
Дискусія про майбутнє
На тлі планів ЄС щодо поступового скорочення залежності від російських енергоресурсів, зокрема й у ядерному секторі (ініціатива REPowerEU, проєкт SAVE у рамках Horizon Europe), виникає питання, чи відповідає співпраця з «Росатомом» стратегічним інтересам Європи. У сфері виробництва ядерного палива для ВВЕР наразі існують дві моделі: одна передбачає відмову від російських технологій, інша — інтегрує їх у європейське виробництво. Вибір між цими підходами стає дедалі актуальнішим.
Дискусія навколо проєкту у Лінгені виходить за межі формальної відповідності вимогам дозволу і стосується ширшого питання — чи варто створювати нову технологічну залежність від Росії у критичній інфраструктурі, якщо стратегічна мета ЄС — рух у протилежному напрямку. Після видачі дозволу можливе оскарження рішення, а на політичному рівні залишається питання відповідності такого кроку загальноєвропейському курсу на відмову від російських енергоресурсів, особливо з огляду на зростання гібридних загроз з боку РФ.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у рамках проєкту «Посилення стійкості енергетики України». Автор — Михайло Бабійчук, генеральний менеджер у сфері безпеки та стійкості, аналітичний центр DiXi Group.