Щороку Департамент рибного господарства та дикої природи штату Вермонт проводить перепис риби в озері Мемфремагог, що розташоване на кордоні Вермонту та канадської провінції Квебек. У 2013 році команда виявила у сомів виду бурий бичок тривожні темні плями на шкірі, які виявилися передаваним раком.

За словами Пітера Емерсона, іхтіолога департаменту, ці плями нагадують чорну смолу і можуть покривати рот, плавці, губи, зябра або навіть очі риб. Приблизно у чверті сомів виявляли такі чорні плями, які з’явилися раптово, хоча рибалки помітили їх ще за рік до офіційного перепису.

У статті, опублікованій у журналі Nature, Емерсон разом із професоркою Кембриджського університету Елізабет Мерчісон та науковцями з Університету Вермонту, зокрема Джулі Драгон, повідомляють, що ці плями є формою передаваного раку шкіри — меланоми, яка поширюється від риби до риби. За словами Драгон, ракові клітини можуть виходити з організму господаря, виживати у водному середовищі та заражати нових сомів.

Спочатку вчені припускали, що меланома могла бути спричинена ультрафіолетовим випромінюванням або токсинами, зокрема через близькість до полігону відходів Ковентрі, але аналізи не виявили значних рівнів забруднювачів у тілах риб. Також не було знайдено вірусів, які могли б викликати рак.

Геномне секвенування показало, що генетичний склад пухлин суттєво відрізняється від генетики риб, у яких вони ростуть. Натомість пухлини схожі між собою, що свідчить про їхнє походження від однієї клітини-донора, яка почала поширюватися серед сомів як клон.

Передаваний рак наразі відомий лише у кількох видів тварин, зокрема тасманійських дияволів, собак і деяких молюсків. Драгон припускає, що зараження може відбуватися під час нересту, коли сомики збираються великими скупченнями, торкаються один одного гострими шипами за грудними плавцями і можуть випадково травмуватися, що дає раковим клітинам шлях до нового господаря.

За словами Драгон, близько 30% сомів у озері Мемфремагог мають такі пухлини, але риби можуть жити з ними тривалий час. Еволюційний біолог Вінсент Лінч з Університету Баффало, який не брав участі у дослідженні, пояснює, що для раку вигідно мати здатність передаватися, бо зазвичай пухлина гине разом із господарем. "Рак хоче вижити. Тепер він має власне життя", — каже він.

Вивчення цього виду раку може допомогти краще зрозуміти механізми метастазування у людини та потенційно розробити способи зупинити поширення пухлин у людському організмі. Наразі дослідники також вивчають подібні меланоми у сомів з інших водойм.

Історично перші описи подібних пухлин можуть належати Генрі Девіду Торо, який у 19 столітті помітив сомів із "чорною кіркою, схожою на лишай" у притоках річки Конкорд у Массачусетсі. Автори дослідження вважають, що передавані раки можуть бути поширенішими, ніж вважалося раніше.