Покупець житла в Німеччині має враховувати не лише ціну квартири чи будинку, а й додаткові витрати, які можуть збільшити загальний бюджет на 9–15%. Про це повідомляє Ukrainian in Germany.

Найсуттєвішою складовою додаткових витрат є податок на купівлю нерухомості (Grunderwerbsteuer), ставка якого залежить від федеральної землі і коливається від 3,5% до 6,5%. Найнижчий податок діє у Баварії, тому вартість однакової за ціною нерухомості може суттєво відрізнятися залежно від регіону.

Крім податку, покупець має сплатити близько 1,5–2% вартості житла за послуги нотаріуса та реєстрацію права власності. Якщо угода проходить через рієлтора, його комісія становить приблизно 3–3,57%. При купівлі житла для власного проживання цю суму зазвичай ділять між покупцем і продавцем.

До цих витрат слід додати витрати на іпотеку, банківські послуги, переїзд і ремонт. Також кухня, побутова техніка або паркомісце можуть продаватися окремо й не входити до оголошеної ціни. Наприклад, квартира вартістю 350 тисяч євро після сплати податків та оформлення може коштувати майже 400 тисяч євро.

Оформлення угоди в Німеччині неможливе без нотаріуса, який контролює законність процесу, але не захищає інтереси окремої сторони. Спочатку сторони погоджують умови, потім покупець отримує проєкт договору для перевірки і перекладу. Після підписання договору у нотаріуса покупець сплачує податок і переказує гроші продавцю.

Однак право власності переходить до покупця лише після внесення запису до земельного реєстру (Grundbuch), що зазвичай займає від одного до трьох місяців. Перед підписанням договору важливо перевірити власника житла, наявність іпотеки чи інших обмежень, а також звернути увагу на енергетичний сертифікат, щомісячні платежі та заплановані ремонти. Всі додаткові домовленості краще одразу прописати в договорі, адже відмовитися від угоди після підписання буде складно.

Іноземці можуть купувати нерухомість у Німеччині майже на тих самих умовах, що й громадяни країни. Для цього не потрібно мати німецьке громадянство або посвідку на постійне проживання. Придбання житла не дає автоматичного права на візу чи постійне проживання, оскільки в Німеччині немає програми "золотої візи" за купівлю нерухомості.

Купівля житла в Європі часто потребує більше часу та перевірок, ніж очікують українці. Покупцеві доводиться підтверджувати походження коштів, враховувати податки й юридичні витрати, а іноді сплачувати завдаток, який не повернуть у разі відмови від угоди.