Дипломована експертка з соціальних відносин Зайда Слабекорн назвала вісім звичок, що часто свідчать про низький інтелект людини. Вона наголошує, що справжній інтелект проявляється не лише в обсязі знань, а й у способі взаємодії з оточенням.
За словами Слабекорн, люди з низьким інтелектом зазвичай демонструють схожі моделі поведінки, навіть коли намагаються виглядати розумними. Зокрема, вони часто не вміють слухати співрозмовника, сприймаючи його лише як можливість знову висловитися. Це унеможливлює побудову довірливих стосунків і не дає іншим відчути, що їх справді почули.
Експертка також звертає увагу на хизування цілями до їх досягнення. Вона посилається на професорку психології Марву Азаб, яка пояснює, що публічне вихваляння планами ще до їх реалізації послаблює мотивацію і позбавляє задоволення від поступового прогресу. Крім того, така поведінка створює враження менш компетентної людини.
Ще однією ознакою низького інтелекту є відмова визнавати власні помилки. Небажання брати відповідальність часто пов’язане з емоційною незрілістю, коли вибачення сприймають як прояв слабкості. Також люди з низьким інтелектом часто використовують надто складні слова, прагнучи вразити співрозмовників, хоча по-справжньому розумні люди обирають прості та зрозумілі формулювання.
Неприйняття конструктивної критики — ще одна характерна риса. Люди, які болісно реагують навіть на доброзичливі зауваження, бояться визнавати власні слабкі сторони, хоча конструктивний зворотний зв’язок є необхідним для особистісного розвитку.
Ігнорування думки інших і надмірна критичність також свідчать про низький інтелект. Такі люди прагнуть домінувати в розмові, відсуваючи чужі ідеї, і часто бувають надто осудливими щодо інших, намагаючись підкреслити власну уявну перевагу, що часто є проявом невпевненості.
Останньою ознакою є ускладнення простих речей. Навмисне ускладнення завдань або рішень не робить людину розумнішою, натомість здатність пояснювати складне простими словами є ознакою зрілого мислення.
Інформація базується на матеріалі Yourtango, який цитує думки дипломованої експертки з соціальних відносин Зайди Слабекорн та професорки психології Марви Азаб.

