Після повернення з фронту українські ветерани стикаються з численними перешкодами на шляху до працевлаштування, і ця проблема вже зачіпає майже два мільйони людей. Як повідомляє «Еспресо», історії Юрія Новіцького та Олега Гарадія ілюструють типові труднощі, з якими стикаються військові після демобілізації.

Юрій Новіцький, який отримав шість поранень під час служби у 125-й окремій важкій механізованій бригаді, після тривалої реабілітації був змушений відмовитися від мрії стати масажистом через фізичні обмеження. Офісна робота йому не підходила, а спроби знайти роботу у виробництві дронів завершилися звільненням — роботодавці віддали перевагу дешевшій праці студентів. "Стикався практично постійно з тим, що не хочуть брати ветеранів, бо вони, мовляв, 'нарвані'", — розповідає Юрій. Зрештою він знайшов себе у сфері дрібного ремонту, маючи власних клієнтів.

Олег Гарадій до війни працював у автосервісі, але через поранення хребта не зміг повернутися до фізично важкої роботи. Після служби він відкрив власний бізнес з детейлінгу автомобілів, пройшов навчання і виграв грант на розвиток ветеранської справи. Олег активно запрошує до своєї команди побратимів: "Ветерани взагалі в пріоритеті, нехай приходять — це мої побратими".

За даними Українського ветеранського фонду, понад половина з 1,8 мільйона ветеранів за останній рік зіткнулися з труднощами при працевлаштуванні. Серед причин — невідповідність зарплат, проблеми зі здоров’ям, психоемоційний стан і дискримінація. Додатковим бар’єром є різкий контраст між військовими виплатами і цивільними зарплатами. Заступник міського голови Львова з питань ветеранів Андрій Жолоб зазначає: "Повернутися назад, працювати за ті самі 30 тисяч, здається вже нижче гідності. Це дуже великий поріг, який дуже важко переступити".

"Було дуже незрозуміло, як двох ветеранів після поранення можна отак просто вигнати з роботи", — розповідає Юрій Новіцький.

Держава пропонує гранти на ветеранський бізнес, програми професійної адаптації та навчання, а також стимулює роботодавців брати ветеранів на роботу, компенсуючи витрати на облаштування робочих місць для людей з інвалідністю. Однак, як показує досвід героїв матеріалу та офіційна статистика, системної відповіді на масштаб проблеми поки немає: за минулий рік до служби зайнятості звернулися лише близько 18 тисяч ветеранів, з яких роботу знайшли майже 4 тисячі.

Поки що найбільш реалістичним виходом для багатьох ветеранів залишається приватне підприємництво або робота «на себе», особливо для тих, хто не може повернутися до стандартних форматів зайнятості через поранення чи психологічні труднощі.