Українська система морської освіти опинилася у фокусі уваги через зміну державних пріоритетів під час повномасштабної війни з Росією. Від того, як країна контролює власне море, залежить робота портів, експорт, економіка, міжнародна торгівля та обороноздатність. Про це йдеться у матеріалі «Української правди».
До 2022 року Україна була одним із провідних постачальників кадрів для світового торговельного флоту: за даними UNCTAD, офіційно на комерційних суднах працювало близько 47 тисяч українців (4,04% світового плавскладу), а реальна кількість могла сягати 200 тисяч. Українські моряки здебільшого працювали під іноземними прапорами, отримуючи конкурентну зарплату, але сплачували податки поза межами України. Для цього в країні сформувалася розгалужена система підготовки цивільних морських фахівців, яка включає державні та приватні виші, навчально-тренажерні центри, програми підготовки та перепідготовки.
Однак війна змінила запити: сьогодні Україна потребує не лише цивільних моряків, а насамперед сильних Військово-Морських Сил. Сучасна морська війна — це не лише кораблі, а й ракетне озброєння, безпілотні системи, підводні технології, розвідка, зв'язок, управління. За кожною технологією стоїть людина, яку треба не просто навчити, а й виховати як командира, здатного діяти в умовах невизначеності. Військова морська освіта не може бути другорядним напрямком, особливо зараз, коли Україна створює нову модель морської війни.
Єдиним профільним військовим закладом, який готує офіцерів для ВМС, Морської охорони ДПСУ, Сил спеціальних операцій, ГУР, СБУ та інших структур, є Інститут Військово-Морських Сил. Після окупації Криму у 2014 році заклад був передислокований до Одеси, де довелося відновлювати навчальну базу практично з нуля. Інститут досі залишається структурним підрозділом Національного університету "Одеська морська академія" і має обмежені ресурси: чисельність не перевищує батальйону, матеріально-технічна база мізерна, а відносини з цивільною академією складні — військовим часто відмовляють навіть у базових потребах.
"Не можна нескінченно будувати систему військової освіти виключно завдяки ініціативі офіцерів, допомозі волонтерів і міжнародних партнерів. Не можна вимагати від військового закладу підготовки офіцерів XXI століття, залишаючи його з інфраструктурою, яка не відповідає масштабу поставлених завдань", — йдеться у статті.
У 2023 році Мустафа Джемілєв, голова Меджлісу кримськотатарського народу у 1991-2013 роках, звернувся до міністра оборони Рустема Умерова з пропозицією відродити Академію військово-морських сил на базі Одеської морської академії, залишивши один-два цивільні факультети. Однак ця ініціатива не отримала підтримки у Міністерстві освіти і науки, яке у відповіді від 3 лютого 2025 року заявило, що реорганізація призведе до ліквідації університету і нестиме загрозу національній безпеці у сфері морської діяльності.
Автор матеріалу наголошує: держава має переглянути співвідношення ресурсів, що спрямовуються на підготовку цивільних і військових морських фахівців, і зробити пріоритетом саме підготовку військових моряків, від яких безпосередньо залежить оборона країни.