27 серпня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко прибув до Москви, де, за офіційною інформацією, планує обговорити з Володимиром Путіним питання співпраці, безпеки та міжнародної ситуації, а з Михайлом Мішустіним — економічні та інвестиційні проєкти. Журналіст Віталій Портников в ефірі телеканалу «Еспресо» висловив думку, що цей візит може бути пов’язаний із двома можливими сценаріями.
Перший сценарій, за словами Портникова, — це продовження інформаційної війни Кремля проти Європи. Він звернув увагу, що напередодні в Москві перебував директор ЦРУ США Джон Реткліфф, який провів переговори з російською стороною. Після цього, припускає журналіст, Кремль може посилювати сигнали про потенційну загрозу для Європи, використовуючи Білорусь як фактор тиску, адже її територія межує з країнами НАТО.
«Багато хто вважає, що головною задачею директора ЦРУ було утримати Путіна саме від дії в Європі. І тут після цього Путін викликає Лукашенка на килим. Очевидно, домовлятися про можливий удар по Європі, адже з Білорусією його теж можна провадити», — заявив Портников.
Журналіст також згадав про можливу загрозу для Балтійських країн і повернення до теми Сувальського коридору — стратегічної ділянки між Польщею та Литвою, яка з’єднує Балтію з іншою територією НАТО. На його думку, подібна риторика може бути частиною спроби Москви посилити страх у європейських суспільствах і змусити їх сприймати Росію як безпосередню військову загрозу.
Другий сценарій, який не виключає Портников, полягає в тому, що Москва справді може обговорювати з Лукашенком можливість спільних дій проти європейських країн. Він підкреслив, що наразі немає підстав говорити про підготовку Білорусі до нової військової операції проти України, оскільки на її території не сформовано відповідного наступального угруповання. Водночас Портников нагадав, що відсутність достатніх сил не завжди зупиняє Кремль, як це було на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Журналіст підсумував, що нинішня активність Москви та Мінська може бути або частиною психологічного та інформаційного тиску на Європу, або підготовкою до реальних спільних військових дій: «В принципі, або це частина підготовки до реальної війни, або це частина продовження інформаційної війни».

