Археологи в Лаосі виявили в одному з найбільших кам’яних глечиків останки щонайменше 37 людей, розкривши таємницю, яка залишалася загадкою майже століття.

Розкопки проводили на пам’ятці №75 у провінції Сієнгкхуанг, приблизно за 70 кілометрів на північний схід від міста Пхонсаван. Там розташований кам’яний глечик діаметром біля основи майже 2,1 метра. Протягом трьох польових сезонів команда археолога Ніколаса Скопала з Університету Джеймса Кука (Австралія) досліджувала його вміст. Замість зерна чи води, як припускали раніше, всередині знайшли перемішані людські кістки.

Після детального аналізу вчені встановили, що в глечику поховані останки щонайменше 37 осіб різного віку — від дітей близько 18 місяців до дорослих. Мінімальну кількість визначили за повторюваними частинами тіла та зубам. Разом із кістками знайшли залізний ніж, мідний дзвіночок, уламки кераміки та скляні намистини.

Особливу увагу привернув спосіб розміщення кісток: черепи були акуратно складені вздовж стінок глечика, а довгі кістки лежали окремими групами. Археологи вважають, що це свідчить про поховальний обряд. Стан останків — сухі кістки без дрібних елементів — вказує, що тіла спочатку залишали розкладатися в іншому місці, а потім очищені кістки переносили до глечика.

Радіовуглецевий аналіз показав, що поховання тривали близько 270 років. Ймовірно, спорудою користувалися кілька поколінь однієї або кількох громад. Поруч із найбільшим глечиком археологи обстежили кілька менших, але людських останків у них не виявили. Можливо, ці менші посудини служили для тимчасового зберігання тіл до завершення розкладання.

Дослідження зубів показало, що у кількох похованих навмисно видаляли передні зуби — ритуал абляції, відомий у Південно-Східній Азії, що міг позначати належність до певної спільноти або соціальної групи.

Скляні намистини, знайдені разом із останками, виготовлені в різних регіонах: частина — у Південній Азії, кілька — у Месопотамії, а одна — ймовірно, на території сучасного південного Китаю або північного В’єтнаму. Це свідчить про широкі торговельні зв’язки мешканців гірських районів Лаосу з віддаленими регіонами.

Плато Сієнгкхуанг привертає увагу археологів з 1930-х років, коли французька дослідниця Мадлен Колані вперше описала сотні кам’яних глечиків. Нині тут відомо понад 120 археологічних пам’яток із тисячами гігантських глечиків, проте їхнє призначення досі викликає дискусії.

Як повідомляє Earth.com, це перший випадок, коли в одному великому кам’яному глечику виявили таку кількість людських останків різного віку. Наразі фахівці Австралійського національного університету намагаються виділити з кісток давню ДНК, щоб з’ясувати походження похованих і встановити їхні родинні зв’язки.