Старший солдат Дмитро Пую з Чернівців, відомий під позивним «Кухар», загинув 4 травня 2025 року на Сумщині під час виконання бойового завдання. Йому було лише 28 років. Разом із Дмитром загинули його побратими Костянтин Ковбаснюк і Олег Звенигородський. Про це розповіла його мати, пані Світлана, у розмові з кореспонденткою Укрінформу.
Дмитро мав багато планів: хотів подорожувати, займатися улюбленою справою, зустріти кохану людину. Він писав вірші з 17 років, публікував їх у соцмережах і мріяв видати власну збірку. Після його загибелі мати здійснила цю мрію — видала книгу «Шлях мого життя», до якої увійшло понад сто поезій сина. Для обкладинки вона використала один із варіантів, які Дмитро підготував на своєму телефоні.
Пані Світлана особливо відзначила один із віршів сина:
«Серед безмежних сподівань, що буде так, як ти захочеш, роби і думай без вагань. Життя, як блискавка, проскочить. Цінуй цю мить, поки є час, роби добро, доки є сили, й не загубися серед мас, будь носієм своєї віри...».
У домі Дмитра зберігаються його фотоальбом, нагороди, видана збірка, а також пазли — його улюблене хобі. Особливо він любив збирати пазли із зображенням міст, хоча мріяв подорожувати, але не встиг здійснити ці плани. На столі залишився незавершений пазл із Барселоною, а на стіні висить велике фото, подароване на 28-річчя, яке стало останнім.
Дмитро мав освіту за спеціальністю «Харчові технології» і працював у ресторані. На початку повномасштабної війни вступив до 107-ї окремої бригади тероборони, спершу служив кухарем, згодом став кулеметником. За кілька хвилин до загибелі він написав матері, що з ним усе гаразд. Його день народження — 24 вересня — мати тепер відзначає біля могили сина.
Збірку «Шлях мого життя» можна придбати через соцмережі родини. Усі кошти від продажу книги підуть на підтримку Збройних Сил України, зокрема 107-ї бригади тероборони, де служив Дмитро.