У Китаї формується нове покоління self-made мільярдерів, які заробляють на штучному інтелекті, відеоіграх та споживчих брендах і швидко виходять на світові ринки. Водночас підприємці уникають публічності через ризики, пов’язані з політичними рішеннями, повідомляє The Economist.
За даними Hurun, у 2024 році в Китаї налічується щонайменше 30 мільярдерів віком до 41 року — на дев’ять більше, ніж торік. Найвідомішим представником нової хвилі став засновник компанії DeepSeek Лян Веньфен: після останнього раунду фінансування, який оцінив DeepSeek у 71 млрд доларів, його статок зріс приблизно до 38 млрд доларів. За оцінкою The Economist, він уже багатший за очільника OpenAI Сема Альтмана та співзасновника Anthropic Даріо Амодея.
Нові китайські мільярдери дедалі рідше заробляють на нерухомості чи важкій промисловості. Серед основних джерел їхнього багатства — відеоігри, споживчі бренди, мережі чайних і кав’ярень, а також штучний інтелект. Сім підприємців стали мільярдерами завдяки відеоіграм, четверо — чайному та кавовому бізнесу, троє — ШІ. Другим за статками серед молодих бізнесменів є засновник Pop Mart Ван Нін, який побудував компанію навколо популярних колекційних іграшок Labubu.
Нове покоління підприємців значно швидше виходить на міжнародні ринки. Якщо раніше китайським компаніям часто було потрібно близько десяти років для експансії за кордон, то тепер деякі роблять це вже через два роки після заснування. Наприклад, мережа чайних Chagee відкрила перший закордонний заклад через два роки після запуску і нині працює у дев’яти країнах. Близько 80% продажів виробника побутової техніки Dreame припадає на іноземні ринки, а Pop Mart торік отримала понад 2 млрд доларів продажів за межами Китаю — близько 40% загального виторгу. Автори матеріалу пояснюють таку експансію не лише амбіціями компаній, а й слабким внутрішнім попитом у країні.
Разом із бізнесом змінюється й корпоративна культура. Якщо попереднє покоління китайських технологічних компаній відоме режимом роботи «996» — з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень, — то молоді засновники дедалі частіше відмовляються від такого підходу. Лян Веньфен вважає, що «людський мозок здатний концентруватися лише 6–8 годин на день, а перевтома призводить до помилок». У компанії miHoYo цей підхід називають принципом «щаслива робота, стабільне зростання». Водночас один із приватних інвесторів, якого цитує The Economist, критично оцінює такі зміни: «Саме готовність працювати довше за всіх інших побудувала китайську економіку за останні 30 років».
Разом із зростанням багатства зростають і ризики. Після кампанії Сі Цзіньпіна за «спільне процвітання» великий приватний бізнес у Китаї опинився під жорсткішим державним контролем. Відомим прикладом став Джек Ма, бізнес-імперія якого зазнала масштабного тиску після критики фінансових регуляторів. Підприємці, що активно працюють на світових ринках, дедалі більше залежать і від політичних рішень у США. Зокрема, засновник ШІ-стартапу Manus Сяо Хун міг стати мільярдером ще цього року, але китайська влада заблокувала продаж його компанії американській Meta.
За словами засновника Hurun Руперта Хугеверфа, молоді підприємці живуть із розумінням, що політичні рішення в Китаї або США будь-якої миті можуть змінити правила гри для їхнього бізнесу. «Вони, схоже, вважають, що, уникаючи публічності, зможуть довше втриматися на плаву», — зазначив він. Саме так формується найглобальніше, але водночас і найзагадковіше покоління китайських мільярдерів.