Іран зіткнувся з проблемою: навіть розвинена система протиповітряної оборони не здатна повністю захистити країну від масованих ракетних атак. Про це розповів Ігар Тишкевич на своїй сторінці у Facebook.
В умовах війни, коли противник має значний ракетний арсенал, іранська влада зрозуміла, що традиційні засоби ППО не гарантують безпеки ключових об'єктів. Водночас країна розвивала власну ракетну і збройову програму, що потребувало захисту виробництв від можливих ударів.
Спочатку розглядали ідею розміщення заводів у старих шахтах, але це виявилося складно організувати через проблеми з логістикою. Тоді увагу звернули на будівництво метро в столиці. На ранньому етапі використовували старі шахти метрополітену для розміщення виробництв і лабораторій. Після запуску першої лінії метро будівництво прискорилося, а компанія, що займалася цим, отримала пільги. В університетах активно готували інженерів відповідного профілю.
За 27 років після відкриття першої станції було побудовано ще 219 км метро з 192 станціями. Паралельно з'являлися технічні тунелі для розміщення критично важливих організацій. Метро стало не лише цивільним об'єктом, а й потенційним укриттям. Значна кількість фахівців дозволила переобладнати старі шахти під заводи, а також реконструювати тунелі в горах для розміщення цехів. Будували й нові об'єкти, одразу призначені для арсеналів і заводів.
"Навіть після масованих обстрілів (коли 90% ракет противника долітали до цілей) держава зберегла понад 70% свого військового, насамперед ракетного, потенціалу", — зазначає Ігар Тишкевич.
Внаслідок таких рішень, навіть за умов переваги противника в небі, іранський військово-промисловий комплекс та більшість арсеналів залишилися неушкодженими. Пошкоджені "вхідні групи" відновлювали за кілька днів або тижнів. Тишкевич підкреслює, що політична система Ірану може бути неприйнятною, але досвід реагування на загрози і створення механізмів захисту вартий уваги.