Після захоплення Кам'янця-Подільського у червні 1919 року саме це місто стало новим державним центром Української Народної Республіки. Як повідомляється в «Енциклопедії історії Української революції», тут розпочався період, відомий як Кам'янецька доба Директорії УНР, що тривав до листопада того ж року.
Війська Директорії УНР під проводом Симона Петлюри 3 червня 1919 року взяли під контроль Кам'янець-Подільський — адміністративний центр Поділля. Після цього до міста переїхали вищі органи влади республіки, зокрема Директорія та уряд, до складу якого входили представники Української соціал-демократичної робітничої партії та Української партії соціалістів-революціонерів.
Кам'янецький період став найдовшим часом, коли державні та адміністративні органи УНР перебували в одному місці за весь період існування Директорії. Саме тому цей етап отримав назву «Кам'янецька доба». У цей час уряд намагався відновити роботу державних інституцій, посилити вплив на території, реорганізувати армію, запровадити сувору дисципліну, мобілізацію та забезпечити постачання. Однак, як зазначає джерело, ці заходи не принесли очікуваних результатів.
Уряд також працював над національним примиренням, зокрема вживав заходів проти погромів, реалізовував закон про єврейську національно-персональну автономію та намагався покращити українсько-єврейські відносини. Паралельно тривали спроби домогтися міжнародного визнання незалежності України та знайти союзників, зокрема серед Польщі та Румунії, після невдачі на Заході.
"Кам'янецький період став найдовшим за часом перебування державних та адміністративних органів республіканської влади в одному місці за весь час існування Директорії УНР. Саме тому цей період в історії називають 'Кам'янецькою добою'."
Зрештою, внутрішні політичні суперечності, проблеми з адміністрацією, армією та браком міжнародної підтримки призвели до поразки національно-визвольної боротьби. Кам'янецька доба Директорії завершилася в листопаді 1919 року.