Історія 12-річного Івана з Олешок, який втратив матір під час війни, увійшла до Музею «Голоси Мирних». Його розповідь показує, як дитина переживає втрату близької людини та адаптується до нового життя.
Як розповіла Наталія Рожкова, мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу, де зараз живе Іван, хлопець був свідком жахливих подій. «Ваня все чув. Потім, коли вони пішли, то Ваня вискочив і перший цей жах побачив. Я не уявляю, як складно дитині. Втратити маму. Близьку людину. Це жах», – зазначила вона.
Через відсутність документів про опікунство бабуся Івана не змогла забрати його до Німеччини. Сам хлопець написав заяву, що хоче залишитися у родині Рожкової. «Ваня, побувши у нас, сам написав заяву, що не хоче виїжджати до Німеччини, а хоче залишитися тут, у нашій родині. Із цього все й почалося. У нього з’явилася родина, з’явилося відчуття, що він комусь потрібен», – розповіла вихователька.
За словами Наталії Рожкової, Іван важко адаптувався до життя без рідних і часто уникав спілкування. Він навіть тікав у ліс, щоб побути наодинці і заспокоїтися. «Ніч, а його немає. А він просто тікав у ліс. Природа його заспокоювала. Він хотів побути наодинці, пережити все це. Бо вдома, за сім кілометрів звідси, він ночами тікав на кладовище до мами й сидів там. Такий сильний стрес у нього був», – пояснила вихователька.
Допомогти Івану впоратися з наслідками пережитого змогли психологи та заняття спортом. Водночас Наталія Рожкова висловила занепокоєння щодо майбутнього дітей, які через війну втратили житло. «У мене вже четверо повнолітніх дітей. Вони закінчують навчання, і ми не знаємо, куди їм іти. Поки що живуть зі мною. Я так мріяла, що ми будемо жити у себе, в Олешках, у своїх будинках. Збереться вся велика родина: всі онуки, з дружинами, чоловіками. Було б дуже гарно. Але зараз усіх порозкидало», – поділилася вона.
Історію Івана та Наталії Рожкової можна переглянути на порталі Музею «Голоси Мирних».