Понад 1500 українських дітей-сиріт, евакуйованих до Європи у 2022 році, досі перебувають за кордоном, і значна частина з них не бажає повертатися до України. Як повідомляє The Guardian, ситуація особливо загострилася в Італії, де місцеві суди дедалі частіше стають на бік італійських опікунів і блокують рішення Києва про репатріацію неповнолітніх.

Юристка Катерина Рашевська зазначає, що якщо ці діти все ж повернуться, вони можуть мати обмежене розуміння української мови, культури та історії, що становить загрозу для демографії країни. За її словами, українська влада активно намагається повернути евакуйованих дітей, але стикається з серйозним юридичним спротивом з боку іноземних сімей.

У квітні 2024 року італійський суд дозволив легальне усиновлення 15-річного українського хлопчика італійською родиною, попри наявність родичів в Україні та офіційну заборону Києва на міжнародне усиновлення. Волонтерка Юлія Донніченко розповіла, що багато бездітних пар намагаються скористатися нестабільною ситуацією, щоб обійти суворі закони і всиновити українських дітей.

Повернення до України для багатьох підлітків виявилося складним: вони скаржаться на погані умови проживання та відсутність якісної освіти. Евеліна, яка після двох років у Сицилії повернулася в Україну, розповіла, що в новій прийомній родині умови нагадували дитячий будинок: «Я була постійно замкнена вдома і не ходила до школи, а свою кімнату залишала лише для уроку англійської раз на тиждень».

Інший сирота, Денис, відмовився повертатися через страх мобілізації до армії та звернувся до місцевого суду. За його словами, соціальні працівники застосовували залякування і навіть лайку у відповідь на опір. Завдяки втручанню українського суду Денис залишився в Італії, де зараз працює офіціантом. Він стверджує, що після повернення до України його знайомі змушені жити в установах без води, по шестеро в кімнаті, і вважає, що «насправді не дбали про наші інтереси та нашу безпеку».

Деякі підлітки погоджуються на репатріацію, але після досягнення повноліття знову їдуть за кордон. Наприклад, Максим повернувся до України, але вже через три місяці переїхав до Німеччини, зазначивши, що в Україні для нього нічого немає, а майбутнє він пов’язує лише з ЄС.