У Києві відбулася презентація документального фільму-розслідування «Режим Крим» авторства Олесі Біди та Мирослави Чаюн, створеного редакцією «Kyiv Independent». Стрічка присвячена системі незаконних ув’язнень і катувань, яку російська окупаційна влада вибудувала у Криму з 2014 року.

Фільм розповідає про репресії, що розпочалися одразу після окупації півострова, зокрема щодо кримських татар, які активно виступали проти російської влади. У 2014 році було викрадено й убито Решата Аметова, а також затримано низку журналістів та активістів. Згодом система переслідувань лише посилилася: російські силовики жорстко придушували як професійну, так і громадянську журналістику, а передача інформації з Криму стала небезпечною для життя.

У фільмі наведені свідчення колишніх в’язнів, зокрема чоловіка під псевдонімом Анатолій, якого утримували в катівнях і тюрмах понад три роки за допомогу українським військовим. Він розповів про тортури електричним струмом, виривання нігтів, задушення та психологічний тиск. За його словами, від нього вимагали підписати документи без ознайомлення з їх змістом і відмовитися від адвоката.

Окремо у фільмі згадується історія Нарімана Джеляла, нинішнього посла України в Туреччині, якого у 2021 році разом із братами Ахтемовими затримали за звинуваченням у диверсії. Джелял стверджує, що доказів його провини не було, а умови утримання в СІЗО №2 у Сімферополі були надзвичайно жорсткими. Асан Ахтемов також повідомляв про катування та допити без адвоката.

Журналісти «Kyiv Independent» використали широкий спектр джерел: свідчення колишніх ув’язнених, розповіді родичів, документи російських органів, витоки баз даних, супутникові знімки та державні реєстри. Це дозволило встановити не лише існування нових слідчих ізоляторів, як-от СІЗО №8, а й імена співробітників, причетних до репресій — зокрема Жаната Ахметова, Леоніда Ковеха та Антона Паніна.

Чому цивільних не обмінюють

Одна з ключових проблем, на які звертає увагу фільм, — відсутність механізму повернення цивільних, яких Росія незаконно утримує на окупованих територіях та в російських тюрмах. На відміну від військовополонених, для яких існують міжнародні правила, списки та процедури обміну, цивільні не підпадають під ці норми. Україна не може запропонувати Росії рівнозначних осіб для обміну, оскільки не затримує російських цивільних за аналогічними підставами.

«Чим очевидніше, що людина є цивільною і не має жодного стосунку до війни як військовослужбовець, тим менше формальних важелів для її повернення через традиційний механізм обміну військовополоненими», — йдеться у фільмі.

Росія користується цією прогалиною: викрадає цивільних, звинувачує їх у шпигунстві, диверсіях чи державній зраді, фабрикує кримінальні справи та засуджує у власних судах. Це перетворює цивільних на заручників без шансів на обмін за міжнародними правилами.