25-26 липня у Луцьку відбудеться фестиваль «Фронтера», який традиційно поєднує літературу, музику, стендап, медіа та дипломатію. Цьогорічна фокусна тема — «Межі причетності», що підкреслює важливість вибору не залишатися осторонь і спільності як опори для кожного.

Відкриття фестивалю супроводжувалося промовою військовослужбовця та письменника Валерія Пузіка, який поділився своїми роздумами про культуру в умовах війни. Пузік починає свій текст із позиції «Балка» на Запорізькому напрямку, де він служить у 6 роті 2 батальйону 128-ї гірсько-штурмової бригади. Він описує реалії фронту — спостереження за тілесними залишками ворога, що стають частиною поля, і відсутність емоцій до цього жахливого видовища.

Письменник розповідає про свою звичку вести записи в блокноті, який він завжди бере з собою на позицію. Для нього текст — це пам’ять, спосіб зафіксувати нову реальність, зберегти імена та позивні побратимів. Література, на його думку, є не лише мисленням і повітрям, а й кодом нації, елементом її ДНК. Кожен текст про війну має значення, кожен голос — важливий, і саме українці несуть відповідальність за збереження пам’яті про визвольну боротьбу.

Пузік наголошує, що культура під час війни має стратегічне значення, формуючи дух і характер нації. Вона є не м’якою силою, а повноцінною зброєю, молотом, яким кується нова реальність. Він критикує небажання деяких театрів, видавців і кінематографістів працювати з темою війни під час її триваючого перебігу, вказуючи, що якщо українці цього не робитимуть, це зроблять росіяни.

Особливу увагу Пузік приділяє мілітарі-літературі, яка формує новий канон української культури. Він згадує авторів, серед яких Федір Рудий, Олена Герасим’юк, Ярина Чорногуз, Борис Гоменюк, Тарас Матвіїв та інші, чиї чесні, болючі тексти створюють літопис війни і стануть основою української культури на найближчі сто років. За словами письменника, Україна має розширити коло ветеранів-мистців, які представляють країну на міжнародній арені, і навчитися голосно вимовляти їхні імена без комплексів і порівнянь із західними авторами.

Військовий переконаний, що культура — це фундамент перемоги, відповідь на питання про ідентичність, минуле і майбутнє нації. Він завершує свій виступ словами довіри до українського неба, землі, води і повітря, а також побажанням любові в серці і слави Україні.

Інформація надана за матеріалами промови Валерія Пузіка на фестивалі «Фронтера» у Луцьку, опублікованої на chytomo.com.