Максим, позивний Фрай, сімейний лікар із Полтави, який став лейтенантом і начальником медичного пункту батальйону безпілотних систем 67 окремої механізованої бригади, розповів про свій досвід служби на найгарячіших напрямках російсько-української війни.
За час служби Фрай побував у Бахмуті, Торецьку, Куп’янську, на Курщині та інших складних ділянках фронту, де врятував не одне життя. Він починав у полтавському підрозділі територіальної оборони, потім служив у 7-му Центрі спеціальних дій Сил спеціальних операцій, який наприкінці 2022 року переформатували у 67 ОМБр. Максим використав свій цивільний медичний досвід, але визнає, що фронтовий порятунок поранених суттєво відрізняється від роботи сімейного лікаря.
«24 лютого я прокинувся і зрозумів, що „проспав війну“. Ми думали, що протримаємося максимум тижні два, – згадує Фрай. – Але наші „пару тижнів“ затягнулися, і ми досі тут». Перший поранений, якого він евакуював, отримав осколкові поранення під Торецьком. Медик каже, що тоді це сприймалося як звичайна робота, а врятоване життя – як найкраща винагорода.
Фрай розповідає про складнощі евакуації поранених у сучасних умовах, коли ворог використовує дрони. Щоб уникнути непорозумінь із пораненими, вони навіть домовлялися про музичний супровід – трек «Highway to Hell» гурту AC/DC, який лунатиме з колонок під час евакуації. Медик наголошує, що важливий не лише фізичний, а й психічний стан поранених, наводячи приклад бійця, якого вкусила собака і який через паніку потребував госпіталізації.
«Для бойового медика потрібні безстрашність, легка придуркуватість і холоднокровність, а також чорне почуття гумору», – каже Фрай. Він додає, що евакуаційні команди діють швидко і приховано, використовуючи телемедицину та засоби захисту від дронів. Одного разу в їхню машину влучив ворожий дрон, але завдяки броні та захисній сітці поранений і команда залишилися живі.
Найбільше мотивації Фраю дають врятовані життя та збережені кінцівки поранених. Він згадує випадок, коли майже ампутовану ногу бійця вдалося врятувати завдяки правильному застосуванню турнікета.
Поза фронтом Максим веде Instagram-сторінку, де документує життя бойового медика, і допомагає збирати кошти на додаткове обладнання для підрозділу. Він переконаний: «Не треба чекати, поки хтось інший зробить щось важливе. Якщо хочеш щось змінити – зроби це сам. Тут і зараз».
Фрай мріє після перемоги жити простим мирним життям, бути батьком і чоловіком, адже пригод у нього вже було вдосталь. Наразі він готує свій медичний рюкзак до наступного чергування, готовий рятувати життя далі.
Про це розповів Євген Солонина, 1 центр інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ, з посиланням на особистий архів Фрая.