Розрив у знаннях з математики між українськими школярами з міст і сіл сягнув вже п’яти років навчання. Про це заявила колишня міністерка освіти і науки України Лілія Гриневич, посилаючись на результати міжнародного дослідження якості освіти PISA.
За словами Гриневич, ще до повномасштабної війни ця різниця становила 2,5 роки, а нині зросла вдвічі. Вона пояснила, що дистанційне навчання вимагає наявності гаджетів, яких часто бракує у сільських родинах через нижчий рівень забезпеченості. До цього додаються проблеми з інтернет-покриттям, скорочення шкіл через демографічну кризу, нестача вчителів і ситуації, коли один педагог змушений викладати кілька предметів. Усе це, за словами екс-міністерки, призводить до зниження якості освіти.
"Між міським і сільським населенням в Україні зараз у математиці різниця у 5 років навчання. До війни це було 2,5 роки, тепер — 5 років. Чому? Тому що, по-перше, дистанційне навчання вимагає гаджетів, яких немає в сім’ях, бо там часто живуть менш забезпечені родини. Погане покриття інтернетом. Школи скорочуються через демографічну кризу. Менше вчителів, і дуже часто один учитель веде кілька предметів. У результаті рівень освіти знижується", — зазначила Лілія Гриневич.
Колишня міністерка також попередила про ризик формування маргіналізованих груп серед молоді, яка навчається дистанційно лише формально. Вона наголосила, що чинна система дозволяє переводити учнів до наступного класу навіть із незадовільними оцінками, що лише поглиблює проблему.
Гриневич навела приклад: якщо дитина у 10 років протягом п’яти років фактично не відвідує школу і не бере участі у заняттях, то у 15-річному віці може опинитися у маргіналізованій групі, і повернути її до навчання буде дуже складно. Вона підсумувала, що зараз для держави ключовим завданням є пошук механізмів для підвищення якості освіти та подолання освітніх втрат.