Головний редактор Defence Express Олег Катков в ефірі 24 Каналу заявив, що Росія значно збільшує обсяги виробництва реактивних безпілотників і переходить до серійного випуску новіших моделей, зокрема "Герань-4" та "Герань-5".

За словами Каткова, ще на початку червня стало відомо, що Росія планує довести частку реактивних дронів до половини всіх далекобійних безпілотників. Якщо загальний річний план складає близько 60 тисяч різних "Шахедів", то приблизно 30 тисяч із них можуть бути саме реактивними. "Ця загроза не з'явилася нізвідки. У Силах оборони України постійно говорили про те, що ворог рухається саме в бік реактивних дронів", – наголосив Катков.

Передумови для такого переходу виникли ще наприкінці 2023 року, коли Іран представив реактивний Shahed-238. Уже в січні 2024 року схожий дрон, імовірно, вперше застосували проти України, а протягом року Росія продовжувала експериментувати з цією платформою. За даними української розвідки, на початку 2025 року з'явилися плани виробництва "Герані-3". "Від початку 2025 року до середини 2026-го минуло приблизно півтора року – за цей час вони пройшли шлях до серійного виробництва", – пояснив Катков.

Модель "Герань-3" була фактично звичайним "Шахедом" із реактивним двигуном, але через відносно низьку крейсерську швидкість (близько 320 км/год) її могли перехоплювати українські зенітні дрони. Росія врахувала цей недолік і зосередилася на швидшій "Герані-4". Паралельно з'явилася й "Герань-5", яка, за словами Каткова, вже більше нагадує крилату ракету з дальністю польоту до 950 км і бойовою частиною понад 50 кг.

"Герань-5, на мій погляд, уже не треба називати реактивним дроном. Ми говоримо про крилату ракету з дальністю польоту до 950 кілометрів і бойовою частиною понад 50 кілограмів", – зазначив Катков.

За інформацією Defence Express, темпи виробництва реактивних дронів у Росії різко зросли: у травні йшлося про 500 одиниць на місяць, на початку літа – вже про 2,5 тисячі, а наприкінці серпня українська розвідка повідомляла про близько 3 тисяч щомісяця. Подальше нарощування випуску залежить насамперед від постачання малогабаритних турбореактивних двигунів із Китаю, які можуть імпортуватися як цивільна продукція приватних компаній. Саме доступ до цих двигунів визначатиме, скільки реактивних дронів Росія зможе виробляти щомісяця.