Сучевітський монастир у румунській Буковині відомий як одна з найкраще збережених православних пам’яток регіону та входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця святиня вирізняється потужними оборонними мурами, масштабними зовнішніми фресками та унікальною історією, що зберегла свідчення про мовну традицію українців кінця 18 століття.
Монастир-фортецю збудували наприкінці 16 століття представники роду Могил — впливової православної династії, яка дала Європі митрополитів і відомого церковного діяча Петра Могилу. Комплекс мав не лише духовне, а й оборонне значення. Його оточують мури заввишки близько 10 метрів із баштами по кутах, що захищали святиню від численних нападів у регіоні.
Величезну популярність монастирю принесли фрески, які вкривають не лише внутрішні приміщення, а й зовнішні стіни церкви. Найвідомішою є композиція "Ліствиця чеснот" або "Сходи до раю", на якій зображені люди, що піднімаються драбиною до небес, тоді як демони намагаються їх скинути вниз. Цей розпис вважають одним із найвизначніших зразків середньовічного монументального живопису у Східній Європі. Саме завдяки таким фрескам Сучевітський монастир разом з іншими розписними монастирями Буковини внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, повідомляє Romania Natural and Cultural.
Окрім архітектурних і мистецьких особливостей, монастир зберіг унікальний документ кінця 18 століття, що став несподіваним свідченням мовної історії Буковини. У 1786 році австрійська адміністрація надіслала до монастиря документи молдавською мовою, але ченці, які служили тут переважно з Галичини і користувалися руською мовною традицією, повернули їх з поясненням, що не можуть їх прочитати і просять надсилати документи руською. Цей факт свідчить про тісні культурні та мовні зв’язки українців із цим регіоном, що протягом століть був місцем переплетення історій українців, румунів, молдован та православного світу загалом.