Дослідники проаналізували наукові роботи, щоб з’ясувати, як використання штучного інтелекту для інтелектуальних завдань впливає на людське мислення, пам’ять і здатність навчатися. Результати опубліковані в журналі Trends in Cognitive Sciences, про це повідомляє Phys.org.

Висновок учених виявився неоднозначним: сам по собі штучний інтелект не "робить людей дурнішими". Водночас надмірна залежність від ШІ може послаблювати окремі навички, якщо людина перестає практикуватися самостійно. Автори наголошують, що ключове значення має не наявність ШІ, а те, як його використовують — як заміну власному мисленню чи як інструмент для співпраці.

Науковці звертають увагу, що побоювання щодо нових технологій виникають не вперше. Ще давньогрецький філософ Сократ вважав, що письмо погіршить пам’ять. Аналогічні дискусії виникали після появи калькуляторів, GPS-навігації та комп’ютерів. У всіх випадках йшлося про "когнітивне розвантаження" — коли люди перекладають частину розумових завдань на зовнішні інструменти замість виконання їх самостійно.

За словами дослідників, практика є основою формування будь-якої навички. Якщо школяр просить чат-бота одразу розв’язати математичну задачу, він отримує правильну відповідь, але втрачає можливість навчитися самостійно знаходити рішення. Схожа ситуація виникає з автоматичним підсумовуванням текстів: якщо ШІ бере на себе пошук, структурування та аналіз інформації, людина докладає менше зусиль до навчання і гірше запам’ятовує нові знання.

Дослідники підкреслюють різницю між навичками та базовими когнітивними функціями. Навички — це конкретні вміння, які людина набуває завдяки знанням і практиці, що дозволяють розв’язувати задачі, писати тексти чи аналізувати інформацію. Базові когнітивні здібності — це фундаментальні функції мозку, зокрема увага та робоча пам’ять. Наразі немає переконливих доказів, що використання ШІ безпосередньо погіршує ці фундаментальні здібності, натомість більше свідчень про втрату окремих навичок через відсутність практики.

Дослідження також показує, що ШІ може бути ефективним помічником у навчанні, якщо його використовувати правильно. Наприклад, під час роботи з учнями старших класів, які вивчали математику, використання ШІ як репетитора допомагало заповнювати прогалини в знаннях. Якщо учні не просили готові відповіді, а використовували систему для пояснень і підказок, рівень розвитку їхніх навичок не поступався результатам школярів, які не користувалися штучним інтелектом.

На думку дослідників, найбільшу користь ШІ приносить тоді, коли він виступає співрозмовником, джерелом зворотного зв’язку або прикладів розв’язання задач, а не виконує всю роботу замість людини. Водночас довгострокові наслідки активного використання ШІ залишаються невідомими. Особливе занепокоєння викликає можливий вплив багаторічної залежності від ШІ на розвиток дітей у критичні періоди формування мозку.

Автори наголошують, що лише багаторічні дослідження, які простежать використання ШІ представниками різних професій і вікових груп, дозволять остаточно оцінити його вплив на людські навички та когнітивні здібності.