Медоносні бджоли гинуть після укусу через особливу будову свого жала, тоді як оси та інші подібні комахи можуть жалити багаторазово без загрози для життя.
Як повідомляє видання Discover Wildlife, жало самки медоносної бджоли має зазубрену поверхню, схожу на гарпун. Коли бджола жалить людину, жало застрягає у шкірі, і комаха, намагаючись звільнитися, відриває частину свого черевця разом із внутрішніми органами. Через такі травми бджола гине за кілька хвилин після укусу. Водночас самці бджіл, які не мають жала, не можуть жалити.
Вчені припускають, що бджола не усвідомлює смертельних наслідків укусу. Вона використовує жало лише у безвихідних ситуаціях, адже зазвичай уникає контакту з людьми. Таке самопожертвенне поводження пояснюється тим, що бджола є частиною великої колонії, де захист вулика важливіший за життя окремої особини.
На відміну від бджіл, оси, шершні та джмелі мають гладке жало, яке легко витягують після укусу, тому можуть нападати багаторазово без загрози для себе. Цей механізм дозволяє їм бути більш агресивними у захисті чи полюванні.
З людської точки зору, смерть бджоли після укусу здається жорстокою, але в природі це логічний механізм. Медоносна бджола не здатна розмножуватися сама, тому її головним завданням є захист сім’ї. Укусивши ворога, вона може врятувати тисячі побратимів, що робить цей механізм еволюційно успішним і таким, що існує мільйони років.