Політолог і публічний інтелектуал Блощинський у своїй останній публікації розкритикував дії влади, яка, на його думку, втрачає довіру суспільства через підміну служіння демонстрацією сили. Він порівнює ситуацію з біблійною притчею про господаря виноградника, який платить однаково всім робітникам, незалежно від часу їхнього приходу, наголошуючи, що справжня цінність — у самій праці, а не в ролі чи статусі.

Автор відзначає молодь із протестними картонками, яка прийшла на Майдани пізно, але є найкращою новиною літа, бо вчиться демократії через практику. Водночас він ставить гострі питання до Кабінету Міністрів і державних компаній: коли востаннє ухвалювали рішення, вигідні країні, а не собі, чому реформи не витримують публічного аудиту, і чому єдиний канал зворотного зв’язку — це вулиця. Він нагадує, що служба — це служіння людям, які платять зарплату, а не кар’єрним амбіціям чиновників.

До президента Блощинський звертається з критикою, нагадуючи розмежування Ганни Арендт між владою і силою. За його словами, у лютому 2022 року влада була справжньою, бо мільйони добровільно стали поруч, але тепер вона дедалі частіше перетворюється на силу, що руйнує довіру і конвертує її в апарат. Це, на думку автора, небезпечний обмін, який історично закінчується поразкою для того, хто міняє владу на силу.

Окремо він критикує силові структури за обшуки в компанії Vyriy Industries без судової ухвали, які відбулися 7 липня на десятках локацій одночасно. Власник компанії спростував звинувачення у завищенні цін, навівши цифри, що їхні дрони дешевші за ринок. Блощинський ставить питання про відсутність ухвали і сенс таких дій, які виглядають як демонстрація сили заради сили.

Ще більш гострою є критика обшуку 9 липня в «Українській бронетехніці», де, за заявою компанії, співробітники СБУ побили першого заступника директора, що призвело до травм і госпіталізації. На відео з домашніх камер чути, як озброєні люди наказують стати на коліна російською мовою. СБУ заперечила побиття. Автор вимагає назвати імена цих людей, пояснити, чому вони працюють мовою окупанта, і хто віддавав накази. Він нагадує, що держава, яка сама створює загрозу і продає захист від неї, перетворюється на рекет, і що процедура — це те, що відрізняє державу від злочинної структури.

Блощинський також критикує частину публічних інтелектуалів, які, за його словами, перетворилися на спостерігачів, що обговорюють методики і хвалять молодь, не беручи участі у реальній роботі. Він наголошує на необхідності створення потужного громадянського руху з аналітичною спроможністю, розробки моделей розвитку гуманітарної сфери і національної безпеки, введення семантичного виміру війни в дискурс, а також опіки над культурою і впровадження інновацій у різних сферах.

Автор нагадує, що імітація роботи тримається на глядачах і рано чи пізно виявляється слабкою. Він закликає владу і суспільство не плутати демонстрацію сили з справжнім служінням, бо сезон у винограднику довгий, і лише справжня праця має значення.