Уряд України подав у відставку минулого тижня, що стало майже щорічною традицією. Хоч кожне таке оновлення подають як новий старт, насправді це свідчить про глибоку кризу управління в країні.
Автор статті, який раніше працював у державних органах України і заснував громадську організацію з реформування оборонного сектору, розповідає про власний досвід спроб змінити систему зсередини. Він зазначає, що ініціативи, які кидали виклик застарілим і неефективним практикам, часто зустрічали опір бюрократії, яка уникає тих, хто стає незручним. Подібно до колишнього міністра оборони Михайла Федорова, автор був звільнений після проведення аудиту, що виявив зловживання ресурсами.
За словами автора, неофіційна «добровільна» відставка уряду Юлії Свириденко виявила слабкість парламенту перед все більш наполегливим Офісом Президента, незважаючи на парламентсько-президентську форму правління в Україні. Конституція надає парламенту повноваження визначати політичний курс країни, а формування нового уряду — це ключове кадрове рішення, яке впливає на державу і життя кожного українця.
Водночас, багато посадовців, які приймають виклик служити в умовах війни, стикаються з тим, що формальні повноваження існують переважно на папері. Їхня реальна діяльність обмежена неформальними політичними домовленостями та зацікавленими групами, що відлякує професіоналів від державної служби і створює проблеми з верховенством права.
Приклад Федорова ілюструє цю проблему. Він був першим міністром оборони, який серйозно реалізував модель цивільного контролю, закладену у Законі про національну безпеку 2018 року, що узгоджує оборонне управління України зі стандартами НАТО. Міністр оборони має контролювати головнокомандувача, оцінювати розвиток військових спроможностей, перевіряти управління ресурсами і ставити складні питання, які військові командири не можуть або не повинні задавати.
Федоров почав виконувати ці функції: проводив оцінки на полі бою, ініціював аудити, підвищував прозорість оборонних закупівель і контролював управління ресурсами під час війни. Однак його звільнили через шість місяців, що свідчить про те, що наполегливість у дотриманні закону і боротьбі з корупцією не гарантує збереження посади.
Це створює ризик для майбутнього України, адже талановиті фахівці, які хочуть служити державі, можуть відмовитися від державної служби, розуміючи, що закон і Конституція часто ігноруються, а неформальні правила перемагають. Україна відкрила два нові кластери для вступу до ЄС, і це історична можливість змінити політичну систему, забезпечивши реальне розмежування влади. Проте прозорий, публічний і законний процес формування уряду є фундаментальною вимогою європейських партнерів у оцінці прогресу України на шляху до ЄС.
Політична еліта України має використати цей шанс, а не віддавати перевагу закулісним домовленостям.