Аналітичні центри, що працюють у сфері економічної політики, звернулися до уряду України із пропозицією змінити підхід до управління воєнними ризиками для бізнесу. Вони рекомендують відмовитися від прямої компенсації збитків із бюджету на користь залучення більшого обсягу страхового, банківського та міжнародного капіталу.

У зверненні, яке підписали Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна, Інститут соціально-економічної трансформації, Український інститут правової політики, Інститут податкових реформ, Асоціація податкових консультантів та інші організації, йдеться про необхідність переходу до моделі, яка дозволяє за рахунок обмежених бюджетних ресурсів залучати значно більші обсяги приватного та міжнародного фінансування.

Аналітики наголошують, що держава не повинна одноосібно компенсувати збитки приватного бізнесу, а має створити умови для розподілу ризиків між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими організаціями. Вони радять уряду зосередити першочергові рішення на масштабуванні системи страхування воєнних ризиків та розширенні програми «Доступні кредити 5-7-9%».

За даними аналітичних центрів, нинішня місткість державної програми та приватного страхового ринку не відповідає масштабам збитків і ризиків, спричинених війною. Ключова проблема полягає не лише у вартості страхових полісів, а й у недостатній спроможності ринку приймати катастрофічні воєнні ризики. Вони пропонують суттєво збільшити масштаб компенсації страхових премій, зробити програму багаторічною та забезпечити достатній ресурс для підприємств із підвищеним рівнем ризику.

«Державний ресурс має бути спрямований насамперед на останній, найбільш ризиковий шар, а не на заміщення приватного страхового капіталу. Збільшення лише компенсації премії без реального перестрахування результату не дає», — йдеться у зверненні аналітичних центрів.

Серед запропонованих змін — впровадження моделі M3, яка передбачає розподіл ризику між кількома рівнями: франшиза бізнесу, комерційне страхування, перестрахування через ЕКА та міжнародний ринок, а також державний stop-loss для катастрофічних збитків. За розрахунками аналітиків, ця модель дозволяє отримати до 1,59 гривні страхового покриття на кожну 1 гривню бюджетного ресурсу, тоді як пряма компенсація дає менший ефект.

Аналітичні центри також радять розширити перелік активів, які можуть бути застраховані, включивши не лише будівлі та обладнання, а й товарні запаси, сировину, готову продукцію, транспорт та орендоване майно. Вони підкреслюють важливість швидкої та прозорої фіксації збитків через єдине вікно з використанням фото- та відеоматеріалів, а також незалежної оцінки втрат.

Крім того, експерти пропонують розширити програму «Доступні кредити 5-7-9%», збільшити граничні суми та створити спеціальний механізм кредитування для підприємств, які постраждали від воєнних атак. Державна портфельна гарантія має покривати 70–80% кредитного ризику, а банківський капітал використовуватися як основне джерело фінансування відновлення. Важливо, щоб кредитування, страхування, перестрахування та державна гарантія працювали як єдиний пакет.

Аналітики також вказують на необхідність окремого механізму для підприємств, які вже мали кредити до початку атак, але втратили здатність їх обслуговувати через пошкодження активів. Для них пропонується реструктуризація боргу та часткова державна гарантія.

Раніше ці ж аналітичні центри заявляли, що в умовах хронічного дефіциту бюджету та пріоритетного фінансування оборони Україна не може дозволити собі неадресні соціальні виплати, які не враховують реальний майновий стан отримувачів.