Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році було викрадено до 35 тисяч українських дітей, які досі не повернулися до своїх родин.

За даними Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, російські сили вивезли дітей на територію Росії та окупованих територій, де їх утримують у понад 210 закладах, призначених для насильницької «перевиховання», примусової адаптації та навіть залучення до військової служби на боці агресора. Багатьох дітей передають російським сім’ям, видають нові імена, свідоцтва про народження та паспорти з метою знищення їхньої української ідентичності.

Для порівняння, пропорційна кількість викрадених дітей у США становила б близько 300 тисяч. Окрім цього, близько 1,6 мільйона неповнолітніх залишаються у районах України, контрольованих Росією. Проте більшість американців навіть не знають про масштаби цієї гуманітарної катастрофи.

Міжнародний кримінальний суд у 2023 році видав ордер на арешт Володимира Путіна за ці злочини, що стало першим подібним випадком щодо чинного глави держави, яка має постійне місце в Раді Безпеки ООН. Адвокат Міжнародного кримінального суду Браян Кеннеді, який представляє інтереси журналістів, постраждалих від дій російських військових, зазначає: "Окрім стратегії Росії цілеспрямовано вбивати цивільних українців, цей воєнний злочин є надзвичайно жорстоким і підступним, адже позбавлення дітей їхніх сімей і країни фактично краде у України її майбутнє".

Історія про викрадення дітей час від часу потрапляє в медіа. У серпні минулого року Меланія Трамп під час саміту в Анкориджі передала Володимиру Путіну особистого листа, звертаючись до нього як до батька, з проханням повернути дітей. Завдяки цьому листу вдалося повернути кількох дітей до їхніх родин через неофіційні канали. Проте ця інформація швидко зникла з новинних стрічок.

Україна бореться не лише за території, а й за право зберегти своїх дітей і свою ідентичність. Країна, яка дозволяє зникати своїм дітям під чужими іменами, втрачає суверенітет по одному малюку за раз. Ця проблема має залишатися у центрі уваги міжнародної спільноти, а не ставати черговою забутою новиною.

Як нагадує авторка, Америка має відповідальність не відводити погляд і пам’ятати про цю трагедію, адже мовчання і забуття лише заохочують подібні злочини. "Уявіть, що завтра ваш підліток просто зникне в іншій країні під іншим іменем, його вчать забувати вас", — це реальність для тисяч українських сімей, і найменше, що ми можемо зробити, — не забувати про це.