23 липня 1952 року в Єгипті відбувся військовий переворот, який зруйнував монархію і започаткував нову політичну епоху. Рух «Вільні офіцери» очолив зміну влади, що призвела до зречення короля Фарука і подальшого встановлення республіки.
Переворот не був спонтанним, а ретельно спланованим. У ньому брали участь офіцери, серед яких були Гамаль Абдель Насер, Абд аль-Хакім Амер та Анвар Садат. Ця група стала рушієм революції, що отримала назву «Революція 23 липня». Після захоплення влади «Вільні офіцери» запросили колишнього прем’єр-міністра Алі Махіра очолити уряд, а також створили Раду революційного командування, яка фактично керувала країною. Ця Рада скасувала цивільні титули, такі як паша і бей, і наказала політичним партіям очистити свої ряди.
Уже 26 липня король Фарук був змушений зректися престолу на користь свого немовляти-сина і вирушив у вигнання. Його від’їзд на тій самій яхті, на якій колись залишав Єгипет його дід Ісмаїл, став символічним завершенням династії Мухаммеда Алі, що правила країною понад століття. За даними 24 Каналу, саме цей момент ознаменував кінець монархічної епохи.
Після падіння Фарука Єгипет не став республікою одразу, але переворот відкрив шлях до проголошення республіки 18 червня 1953 року. Першим президентом став Мухаммад Нагіб, офіцер, який здобув популярність після арабо-ізраїльської війни 1948 року. Проте реальна влада поступово зосередилася у руках Гамаля Абдель Насера, який у 1952 році був одним із лідерів перевороту і контролював механізм нової влади через Раду революційного командування. У 1956 році Насер став офіційним правителем Єгипту і залишався обличчям країни до своєї смерті у 1970 році.