18-річна Дар’я, яка народилася і виросла в окупованому Криму, цього року залишила півострів і вступила до університету в Києві. Як повідомляє «Суспільне Крим», дівчина розповіла про свій шлях з Криму через Росію до України, збереження української ідентичності та новий етап життя у вільній країні.

Дар’я вже чотири місяці живе у Києві. Вона згадує, як, перетнувши кордон, побачила стелу з написом «Вас вітає вільна Україна» і розплакалася, адже довго уявляла цей момент. «Всю цю дорогу я їхала і думала: “Боже, що ж я роблю?”. Це дійсно відбувається зі мною? Я дійсно це переживаю? Це моє життя? І коли ти вже перетинаєш кордон, тебе вітають українською мовою, ти дивишся на людей навколо і розумієш — все, це закінчилося. Я майже рік уявляла собі, як це має бути. Коли я перетнула кордон, я зрозуміла, що я вдома. Я у безпеці», — згадує вона.

Дар’я пішла до школи вже після окупації Криму. Вона народилася в селі Курманського району, а до першого класу пішла у 2015 році, коли півострів вже був під контролем Росії. У школі вперше почула російський гімн і помітила зміну прапорів, грошей і цін. Згодом родина переїхала до Сімферополя, де Дар’я намагалася знаходити «залишки чогось українського». Вона навчалася у школі з переважно кримськотатарськими учнями, де кримськотатарську й українську мови викладали факультативно. Дар’я часто гостювала у кримськотатарських сім’ях, де її тепло приймали.

Після сьомого класу мати перевезла Дар’ю до Росії. Там, за її словами, вона відчула, що не може позбутися українського менталітету. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року застало її в Росії. Дівчина зізнається, що плакала, боялася і була обурена початком війни, переживала за друзів в Україні і відчувала провину через те, що перебуває в Росії.

Після цього Дар’я вирішила повернутися до Криму, де жила зі старшою сестрою. Вона планувала вступити на єдиний в окупованому Криму факультет української філології, але з’ясувалося, що це майже неможливо: із 12 бюджетних місць 6 були віддані дітям військових і переселенців з так званих ЛНР і ДНР, а для вступу треба було складати іспит з російської мови та літератури.

Українську мову Дар’я вивчала майже з нуля, оскільки у родині та школі спілкувалася російською, а після 2015 року майже забула українську. В Росії вона самостійно купувала книги українською, замовила підручник з української мови на Wildberries і вчила її потайки. «Учителі й однокласники питали, навіщо я це роблю, адже “її скоро не буде”», — розповідає Дар’я.

Підготовка до виїзду з Криму тривала близько року — разом із подругою вона чекала, поки їй виповниться 18 років. 18 травня, вже після досягнення повноліття, Дар’я залишила Крим. Лише після перетину кордону вона дізналася, що цього дня відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. «Вийшло так, що я покинула свій дім саме у день пам’яті про депортацію кримських татар», — каже вона.

У Києві Дар’я поступово звикала до життя на вільній території, сумувала за Кримом, але їй допомагали люди, зокрема наречений Матвій, також уродженець півострова. Вони познайомилися у Таврійському університеті, де Матвій прийшов у вишиванці та спілкувався українською. Зараз обидва навчаються у переміщеному Таврійському національному університеті: Матвій — на політології, Дар’я — на психології. Вони планують одружитися.