Після знищення складського комплексу компанії «Біокон» постало питання не лише про мільярдні збитки, а й про відсутність у держави власної інфраструктури для зберігання та розподілу лікарських засобів. Як зазначає Obozrevatel, Україна повністю покладається на приватну фармацевтичну логістику, не маючи жодного державного хабу відповідного рівня та потужності. Це, на думку авторів матеріалу, є системною помилкою, яка призвела до критичної вразливості у забезпеченні населення медикаментами.

Особливо гостро ситуація позначилася на пацієнтах із тяжкими захворюваннями, які залежать від імпортних препаратів: онкологічних, орфанних, а також тих, хто отримує спеціалізовану імунобіологічну терапію. Для них відсутність ліків — це не просто незручність, а пряма загроза життю. Автори критикують Міністерство охорони здоров’я за відсутність чіткої позиції та оперативних дій щодо вирішення проблеми. Вони наголошують, що МОЗ має прозоро повідомити, які саме препарати втрачено, коли очікується поповнення запасів і як буде покриватися дефіцит для найуразливіших пацієнтів.

«Держава роками перекладала цю відповідальність на приватний сектор, а тепер знову опинилася в ролі пасивного спостерігача. І це — ще один вирок тотальній системній неготовності МОЗ», — йдеться у матеріалі Obozrevatel.

У червні Кабінет Міністрів дозволив ДП «Медичні закупівлі України» формувати резерв окремих критично важливих ліків. Проте автори ставлять під сумнів реальні результати цієї ініціативи: що саме вже закуплено, чи бачить МОЗ реальну картину залишків у регіонах, і чи є електронний облік у режимі реального часу.

На думку авторів, зараз необхідно терміново перебудувати логістику: МОЗ разом із дистриб’юторами має оперативно перерозподілити наявні ресурси, а уряд — максимально спростити ввезення аналогів і прибрати бюрократичні бар’єри на кордоні. Пацієнтам радять зберігати спокій, мати запас ліків на кілька тижнів або місяців і заздалегідь погоджувати з лікарем можливі заміни препаратів за міжнародною непатентованою назвою.

Редакція Obozrevatel зауважує, що думка автора може не збігатися з позицією редакції.