Росія майже ніколи не здобувала перемогу над Україною у прямому воєнному протистоянні, а здобувала перевагу лише тоді, коли українські керівники ухвалювали хибні рішення і розколювали власний табір зсередини. Про це йдеться в особистих роздумах автора, який тривалий час вивчав історію України.
Сто років тому визвольні змагання України були програні не через відсутність хоробрості, а через внутрішні конфлікти. Боротьба амбіцій між отаманами, урядами і партіями, а також рішення, прийняті заради політичної вигоди моменту, а не заради перемоги, призвели до ослаблення українського руху. Поки одні українці витрачали сили на боротьбу з іншими, Росія чекала і користувалася кожним таким провалом.
Автор зазначає, що сьогодні ця модель повторюється у нових умовах. Україна знову вигадує внутрішніх ворогів замість того, щоб об’єднатися проти зовнішнього ворога. Рішення ухвалюються з урахуванням інтересів окремих груп усередині системи, а не для досягнення перемоги. Росія, зі свого боку, майже нічого не робить, щоб отримати перевагу, а просто чекає, поки Україна сама зробить помилки.
За словами автора, українські керівники повторюють помилки попередників останніх 300 років, і ніхто не може їх зупинити. Ціна таких помилок надзвичайно висока, особливо з огляду на наближення зими, яка, за прогнозами, буде найжахливішою для України за останні роки.
Автор підкреслює, що це особиста думка, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.