Українська місіонерка Галина вже понад десять років живе серед племені Покот у Кенії, де жінок купують за корів, а діти мають обмежені можливості для здобуття освіти. Разом із чоловіком Павлом вона допомогла відкрити три школи та чотири церкви, щодня спостерігаючи, як бідність і старі традиції впливають на життя місцевих.
Галина родом із села Прохори на Чернігівщині. Ще в підлітковому віці вона відчувала, що її покликання – служити поза межами рідного села. Після навчання в медичному коледжі і прийняття водного хрещення вона вступила до Київського біблійного інституту, де вперше загорілася ідеєю поїхати в Африку. Спершу планувала їхати до Танзанії, але через нестачу коштів опинилася в Кенії, де доля привела її до племені Покот.
Плем’я Покот, яке налічує близько 621 тисячі людей, є традиційним і дуже бідним. Більшість його мешканців не вміють читати і писати, а офіційні мови Кенії – суахілі та англійська – їм майже не відомі. У цьому племені багатство чоловіка вимірюється кількістю худоби та дружин. Жінок тут купують за корів, часто без їхньої згоди, а права жінок практично відсутні – усім володіє чоловік, включно з землею, худобою та дітьми.
Галина згадує, що перше знайомство з плем’ям було шоком: люди поводилися агресивно, не вміли стояти в черзі, а спека додавала складнощів. Проте з часом вона прив’язалася до місцевих, розуміючи, що їхня поведінка зумовлена бідністю і відсутністю освіти. Вона допомагає дітям, які раніше потерпали від жорстокого поводження в дитячому будинку, і разом із чоловіком продовжує служити тут, не знаючи, скільки ще триватиме їхня місія.
Про своє служіння Галина регулярно розповідає у соцмережах, ділячись реаліями життя в племені, де немає доріг, електрики та магазинів. Вона вірить, що їхня праця допомагає змінювати життя місцевих, незважаючи на складнощі та старі традиції, які досі впливають на долі багатьох молодих африканців.