Україна володіє одними з найбільших у Європі запасів критично важливих мінералів, зокрема графіту, титану, літію, урану та цирконію. Однак наявність цих ресурсів не гарантує швидкого економічного зростання чи миттєвого залучення інвестицій. Про це розповів заступник міністра економіки та охорони навколишнього середовища Єгор Перелигін в інтерв’ю OBOZ.UA.

За словами Перелигіна, більшість геологічних даних щодо українських родовищ збиралися ще за радянських часів, тому їх потрібно оновити та оцінити за сучасними міжнародними стандартами. До цього додаються воєнні ризики, висока вартість капіталу, складність страхування великих промислових об’єктів і тривалі строки підготовки гірничих проектів.

Чиновник наголосив, що Україна входить до лідерів у Європі за запасами графіту та титановмісних мінералів, а також до трійки за обсягами літію. За його словами, країна може покрити від 20 до 30 позицій у списках критичних мінералів, які використовують США та Європейський Союз. Водночас поняття «критично важливі мінерали» різниться залежно від країни та економічної моделі.

«У нас пішло дуже багато часу на те, щоб зрозуміти, що ми будемо вважати критичними мінералами. Адже за часів СРСР такого поняття не існувало», — зазначив Перелигін.

Більшість українських родовищ класифіковані за застарілими радянськими стандартами, які не враховували економічну доцільність видобутку. За західними стандартами, такими як JORC чи National Instruments 43-101, необхідно підтвердити запаси, провести комплексне техніко-економічне обґрунтування та оцінити рентабельність розробки. Тому багато родовищ потребують додаткового вивчення й підготовки до ліцензування та продажу на аукціонах.

На сьогодні, за оцінкою Перелигіна, лише кілька десятків родовищ в Україні готові до практичного запуску проектів, і навіть для них потрібна додаткова підготовка — складання детального техніко-економічного обґрунтування, контрольне буріння та інші роботи. Ще кілька десятків родовищ близькі до інвестиційної привабливості, але для повноцінного запуску видобутку необхідно провести серйозну підготовку та доопрацювання документації.

Важливим фактором залишається війна: через неї складно прогнозувати вартість енергоносіїв, праці та інших витрат, що впливає на економічну доцільність проектів. Перелигін підкреслив, що держава розробляє різні сценарії — зокрема на випадок завершення війни чи укладення мирної угоди — і працює над створенням інструментів для доопрацювання геологічного фонду разом із американськими партнерами. Особлива увага приділяється центральним регіонам, де проходить український кристалічний щит.

Серед ідей — відновлення геологічної розвідки із застосуванням сучасних технологій: геоінформаційних систем, аеророзвідки дронами, сейсміки, буріння та лабораторних досліджень. Також ведеться робота над фінансуванням підготовки проектів за західними стандартами.

Перелигін вважає, що Україна стане конкурентоспроможною на світовому ринку, якщо собівартість розробки родовищ наблизиться хоча б до рівня Казахстану. Ще одним шляхом підвищення рентабельності є розвиток глибокої переробки — створення повного циклу від видобутку до виробництва готової продукції.

Окремо заступник міністра прокоментував побоювання щодо можливої «розпродажі» країни іноземцям. Він наголосив, що високі воєнні ризики та складність проектів не дозволяють очікувати масового приходу короткострокових інвесторів, які прагнуть швидкого збагачення. Україна, за його словами, орієнтується на стратегічних партнерів і довгострокову співпрацю.