Паливна криза в Росії влітку 2026 року набирає катастрофічних масштабів: ціни на продукти стрімко зростають, логістика ускладнюється, черги на заправках не зникають, а навіть російські медіа починають говорити про нестачу пального для військових.

Володимир Путін визнає наявність "певних проблем з нафтопродуктами" і дає розпорядження для їх подолання. Ця ситуація нагадує події понад 35 років тому, коли паливна криза стала передвісником розпаду СРСР. Тоді, як і зараз, економіка Росії залежала від експорту нафти, а падіння світових цін завдало серйозного удару по бюджету і промисловості.

У 1985 році Саудівська Аравія різко збільшила видобуток нафти, що призвело до падіння цін з 30 до 10 доларів за барель. Сьогодні ж Росія стикається з подібною залежністю, але в умовах жорстких санкцій з боку Європи та США. За даними Мінфіну України, ціна на нафту марки Urals становить близько 65 доларів за барель, що значно менше за період активних бойових дій на Близькому Сході.

Офіційно Росія заявляє про дефіцит федерального бюджету на рівні 1,6% ВВП, або близько 51 мільярда доларів, але за оцінками Bloomberg, реальний дефіцит може перевищувати 73 мільярди доларів. Війна проти України вимагає колосальних витрат, через що Путін змушений урізати соціальні проєкти, медицину, освіту і інфраструктуру. При цьому Москва і Санкт-Петербург отримують пальне в пріоритетному режимі, тоді як у регіонах закривають до 50% АЗС, вводять обмеження на відпуск пального за QR-кодами або за парними і непарними днями.

Росія вперше в історії готується купувати дизельне пальне з-за кордону через скорочення власного виробництва. Потенційними постачальниками є Індія, Казахстан і Білорусь, яка за останні місяці збільшила залізничні поставки пального до Росії. Водночас у країні працюють лише два нафтопереробні заводи.

Війна в Афганістані 1979–1989 років стала одним із чинників розпаду СРСР. Вона забрала життя понад 15 тисяч радянських солдатів і підірвала довіру суспільства до влади. Сьогодні втрати Росії у війні проти України сягають майже півтора мільйона, що у сотні разів перевищує радянські втрати в Афганістані. Україна завдає значних ударів по військових і промислових об’єктах Росії, що зменшує її можливості для продовження війни.

Путін продовжує публічно заявляти про наміри досягти цілей так званої спеціальної військової операції, але чи вистачить на це ресурсів – питання відкрите. Війна все більше переходить на територію Росії, де дрони та ракети атакують об’єкти від Санкт-Петербурга до Сибіру, а стовпи диму над нафтопереробними заводами видно за десятки кілометрів.

Дефіцит товарів і талони, які стали символом розпаду СРСР, знову з’являються в Росії. Влада намагається контролювати обмежену кількість товарів першої необхідності, щоб стримати ажіотаж і хаос у магазинах. Талони видають за місцем проживання чи роботи, вони діють лише в конкретних регіонах або магазинах, що призводить до нових проблем і обмежень для населення.

Ці процеси свідчать про глибоку кризу в російській економіці та суспільстві, що багато в чому повторює траєкторію СРСР напередодні його розпаду.