Вступ України до Європейського Союзу не означатиме автоматичний перехід на євро як національну валюту, хоча зобов’язання здійснити цей крок у майбутньому буде взято. За роз’ясненнями Національного банку, цей процес тривалий і точно не завершиться до 2030 року.

Деякі країни-члени ЄС досі користуються власними валютами. Зокрема, Швеція з 1995 року зберегла шведську крону, Польща — злотий, Чехія — чеську крону, Угорщина — форинт, всі вони стали членами ЄС у 2004 році. Румунія зберігає лей, а Болгарія лише готується до переходу на євро, обидві країни приєдналися до ЄС у 2007 році. Великобританія, яка вийшла з ЄС у 2020 році, також не перейшла на євро, хоча була членом ЄС під час його запровадження.

Коли національні банки говорять про можливий перехід України на євро з 2030 року, це є перебільшенням, адже наразі невідомо, чи буде Україна в ЄС до того часу, а також чи збережеться сам Євросоюз у нинішньому вигляді. Для переходу на євро ЄС висуває низку вимог, серед яких гармонізація банківського законодавства з нормами ЄС, стабільна економіка, низька інфляція, фінансова стійкість і валютна стабільність. Якщо ці умови будуть виконані, питання приналежності до ЄС і валюти може втратити сенс.

Крім того, ЄС нагадує Україні про її борги, що викликає питання про взаємні зобов’язання. Важливо також звернути увагу на досвід інших країн, які не перейшли на євро, зокрема Норвегії, що не є членом ЄС, але має свою крону — фіатну валюту, номінальна вартість якої ґрунтується на довірі до економіки і здатності держави збирати податки. Австрійці, які користуються євро, ставляться до нього скептично і часто ностальгують за старим шилінгом.

З огляду на це, точну дату переходу України на євро назвати неможливо — можливо, це станеться ніколи. Натомість західним партнерам варто більше уваги приділяти розвитку освіти в Україні, що сприятиме кращій інтеграції. Прикладом є спільні програми подвійних дипломів Харківського національного економічного університету імені Саймона Кузнеця з університетами Великобританії, Франції, Італії, Польщі, Швеції, Австрії, Норвегії, Румунії, Португалії, Греції, Словаччини, Литви та Латвії.